Наукові праці - Філологія. Літературознавство - Том №301

Науковий журнал
1. Алатея М. М. Про кордони в оповіданнях Ґрема Ґріна «За мостом» і «Два чутливих серця»
У статті досліджується проблема культурних, етнічних, психологічних та державних кордонів в оповіданнях Грема Гріна «Через міст» та «Два чутливих серця», оскільки ці оповідання не були об’єктом вивчення з цієї точки зору. В дослідженні використано методологічні підходи та поняття праць Х. Доннана, В. Тарнер про кордони як такі (як фізичну складову й видиму лінію поділу між політичними, соціальними та економічними просторами) та Г. Гастона i K. Доннатта про кордони культурно-етнічнi й психологічні у творчості Грема Гріна зокрема. Показано, що в оповіданні «Через міст» письменник відобразив ставлення протагоніста панa Келлоуея до Mексики з її злиденним життям та його прагнення до американського рівня життя, від якого його відділяє лише міст-кордон через річку. В оповіданні «Два чутливих серця» зображено психологічні бар’єри, які заважають англійцю Генрі та француженці Марі-Клер поєднати їхні життя. Застосовані підходи й висновки відкривають можливість їхнього використання для подальшого вивчення інших оповідань Г. Гріна.
Ключові слова: оповідання кордон психологічний бар’єр.
2. Ганошенко Ю. А. Замулене межиріччя: межа як конструент ідентичності в романі «Месопотамія» Сергія Жадана
Статтю присвячено проблемі філософського й літературознавчого оприявнення функціональності концептосфери межовості в процесах формування сучасної постмодерної ідентичності та специфіки її художнього втілення в літературному тексті. За допомогою герменевтичного, феноменологічного й психоаналітичного методів розкривається синтетична природа ідентичності у романі «Месопотамія» одного з найбільш впливових авторів сучасної української літератури Сергія Жадана з огляду на специфіку просторової складової формування тожсамості та побудови просторових параметрів побутування персонажа цього літературного твору особливостей експлікації в художньому тексті індивідуальної постмодерної ідентичності письменницьких стратегій відображення колективного рівня ідентичності літературного героя. Особливо розглянуто своєрідну жанрову природу твору, що теж вияскравлює специфіку ідентичності персонажа, яка виразно має ознаки «між» – лімінальності, дифузності, розмитості, гібридності.
Ключові слова: ідентичність межа лімінальність концепт письменницька стратегія жанрова специфіка.
3. Колесник Г. Л. Феномен кордону/межі в романі Г. Д. Робертса «Шантарам»
Статтю присвячено дослідженню феномену кордону/межі в романі Г. Д. Робертса «Шантарам». Кордон/межа є однією з центральних тем твору, що присутня на декількох рівнях: реальні географічні та територіальні кордони (мур в’язниці, державний кордон Індії, кордони інших країн, до яких подорожує герой, кордони туристичного Бомбея, кордони різних районів Бомбея та різних частин Індії), лінгвістичні кордони між різноманітними мовами (англійською, французькою, арабською, хінді та маратхі), кордони між різними цивілізаційними моделями (схід/захід), культурні кордони, соціальні кордони, межа людських можливостей, як фізичних, так і психічних/психологічних. Особливо яскраво тему помежів’я реалізовано через зображення моральних кордонів і комплексу проблем, пов’язаних із їх зміною. Також на увагу заслуговує висвітлення у творі труднощів із визначенням межі між реальним (дійсністю) та уявним (сном). Тема кордону/межі представлена через низку важливих символів, таких як стіна, річка, гірський хребет, тест «капелюха Борсаліно». Окрім того, в тексті роману присутня велика кількість слів та словосполучень, безпосередньо пов’язаних із темою кордону/межі.
Ключові слова: кордон межа цивілізаційні моделі символ Шантарам.
4. Ісапчук Ю. В. Інґеборґ Бахман та «Дім Австрія»: долання кордонів у прозі авторки
На основі повісті «Три дороги до озера» та незавершеного роману «Книжка Франци» здійснено аналіз авторської рецепції та інтерпретації поняття «Дім Австрія», що належить до одного з конститутивних елементів у світобаченні та творчості австрійської письменниці І. Бахман. Підкреслено його безпосередній зв’язок з концептом «габсбурзький міф» в австрійській літературі ХХ ст. Наголошено на значенні для письменниці багатонаціонального феномену клаґенфуртської провінції як частини колишньої Дунайської монархії, що розглядається нею власною моделлю бачення «габсбурзького міфу», зверненого у майбутнє, а не у минуле. Звернено увагу на проведенні паралелі до бахманівської ментальної моделі подолання кордонів з конкретним матеріальним об’єктом – будинком у фіктивному селі Galicien. Виходячи з ідей Г. Башляра, пропонується вважати це успадковане обійстя героїв роману письменниці прикладом топофілії у тексті.
Ключові слова: дім кордон «габсбурзький міф» Galicien топофілія.
5. Остапчук Т. П. Літак і залізниця як засоби подолання кордонів у романах про українських емігрантів
Статтю присвячено розкриттю основних функцій транспортних засобів – залізниці та літака – у творах американських авторів українського походження. Матеріалом дослідження стали романи А. Мельничука, О. Мотиля та О. Стельмаха, опубліковані на межі ХХ–ХХІ ст., у яких представники другого покоління звертаються до колективної пам’яті та змальовують минуле і сьогодення українських емігрантів. Проблема, що розглядається, безпосередньо пов’язана з ідеєю перетину кордонів реальних і віртуальних, із проблемами пам’яті та конструювання гібридних ідентичностей. Транспортні засоби, їхня кількість, якість, символічні характеристики впливають на формування імагологічного образу українців-переселенців та образу України в сучасній американській літературі. Цілі розвідки полягають у необхідності систематизувати образи транспортних засобів і транспортних коридорів, виявити їхню сюжетотвірну та жанротвірну роль у тексті. Результати аналізу складових художніх текстів підтвердили думку, що літак і залізниця є потужними жанротвірну елементами. Вони несуть значне контекстуальне навантаження, дозволяючи персонажам повертатися на батьківщину та відновлювати власну ідентичність, долаючи кордони географічні, кордони пам’яті, переходити кордони власного «я» тощо.
Ключові слова: кордон образи транспортних засобів транспортні коридори мотив подорожі імагологічні функції
6. Радзієвський В. А. Сенси кордонів у новелістиці Леоніда Мосендза
У статті досліджується сенс геополітичних, націокультурних, естетичних кордонів у новелістиці Л. Мосендза. Проаналізовано приклади функціонування відповідно особливої авторської естетики у контексті загальних філософських поглядів, вісниківського дискурсу зокрема та позатекстових факторів. Ілюстративним матеріалом слугують твори як першої збірки новел письменника «Людина покірна» (1937 р.), так і пізнішої – «Відплата» (1939 р.). Проблема порушується також на мовному рівні: простежується стратегія включення у текст іншомовних слів. Значну увагу приділено впливу вчення Д. Донцова та загалом націоналістичної ідеології, яка сприймає літературу як важливий дієвий механізм національного розвитку. Зазначено, що мала проза письменника у сенсі своєї виховної місії увиразнює належні межі, визначальні для читача як соціальної особи
Ключові слова: новелістика Л. Мосендза естетичні кордони вісниківський дискурс націоналістична ідеологія виховна місія.
7. Ревакович М. Поетичні візії помежів’я: Богдан-Ігор Антонич, Єжи Гарасимовіч і Януш Шубер
У цій статті розглядаються твори трьох слов’янських поетів – двох поляків і одного українця – як зразки творчості, що притаманна географії помежів’я. Богдан-Ігор Антонич, Єжи Гарасимовіч і Януш Шубер, кожен з іншого літературного періоду, проте всі інспіровані досвідом життя на етнічно різноманітній території південно-східного кутка Польщі, відомого як Бещади, віддзеркалюють у своїх поезіях неповторне багатство мультикультурності, яке є характерним для регіонів помежів’я. Кожен із цитованих поетів знаходить свій власний шлях і спосіб визнати Іншого на цій культурно багатій території, де стикаються межі Польщі, Словаччини та України, і моїм наміром є точно визначити подібності та розбіжності у їхніх поетичних візіях. Наполягатиму на тому, що помежів’я неодмінно диктує свій власний текст і нав’язує літераторам власну географічно-культурну специфіку.
Ключові слова: компаративістика література місця помежів’я і поезія ідентичність культурна географія українська поезія польська поезія Бещади в поезії.
8. Шарапа О. М. «Гладкий простір» Львова крізь призму номадичної свідомості в малій прозі Юрка Іздрика (на матеріалі оповідань «Лови на лева», «Львів: секвенції психозу», «Levels of Lviv»)
Крізь призму постструктуралістськоїї топології Ж. Делеза і Ф. Гваттарі (концепція «гладкого простору») розглядається специфіка творення образу Львова як децентрованого маргінального простору в оповіданнях Юрка Іздрика «Лови на лева», «Львів: секвенції психозу», «Levels of Lviv», а також художню функціональність, типологічні особливості образу суб’єкта-наратора як «номада-кочівника» (термінологія Ж. Делеза і Ф. Гваттарі), пристосованого до просторових мутацій. Осмислено його художню функцію відшукати власну соціокультурну нішу через конкретні локуси. Образ Львова як маргінесу розкривається через образ пустелі (метафора «гладкого простору»), мотив апокаліпсису як каталізатора просторових зсувів, мутацій та руйнування архітектурного середовища. Образ Львова в прозі Ю. Іздрика переосмислено в контексті деструкції узвичаєного статусу цього міста як культурного центру України.
Ключові слова: мала проза образ Львова децентрація маргінес «гладкий простір» номадизм.
9. Шестопал О. Г. «Платеро і я» Хуана Рамона Хіменеса: на віслючкові між небом і землею
Стаття присвячена розгляду особливостей актуалізації метафізичних та естетичних шукань Хуана Рамона Хіменеса у творі «Платеро і я» як невід’ємних складових творчої концепції іспанського поета. Основна увага приділена проблемі кордонів та їх перетину як діалектичної взаємодії між життям і смертю, небом і землею, уявою і дійсністю, красою і потворністю, теперішнім і минулим, з одного боку, а також минулим і майбутнім, – з іншого, що оприявнюються у поетиці твору, репрезентуючи авторський пошук форм і способів перетину цих кордонів для розгляду буття і всесвіту як процесу, в якому всі відмінні між собою явища постають як єдиний нероздільний процес, що, своєю чергою, слугує ключем до розуміння всього творчого доробку письменника.
Ключові слова: кордони життя смерть час краса естетизація поетизація.
10. Вороновська Д. І. Література, музика, кіно: межі чи їх відсутність у поетичній творчості Олега Лишеги
У статті розглядаються шість поетичних текстів українського митця Олега Лишеги («пісня 212», «пісня 7», «пісня 551», «пісня 3», «пісня 5», «Лялька») крізь призму інтермедіального коду, у який входять музичний та кінематографічний коди. Музичний код у названих поезіях проявляється за допомогою інтерпретації музичних текстів (зокрема, таких стилів афро-американської музики, як джаз та спірічуелс, наприклад, відома композиція «I shall not be moved»), їхнього вербального опису, введення в словесний твір імен відомих виконавців (наприклад, Луї Армстронга, Тома Джонса та Елли Фіцджеральд), виявлення повторів та внутрішнього римування. Кінематографічний код досліджуємо за допомогою трьох особливостей візуальної природи кінематографу, а саме: фотографічна природа образу, монтаж та проектор (за Ю. Лотманом, С. Ейзенштейном, У. Еко).
Ключові слова: музика монтаж код поезія інтерпретація.
11. Калитенко Т. М. Перетин кордону як засіб конструювання множинних моделей світу в бароковій паломницькій літературі
Жанр паломницької прози був поширеним у середньовічній та бароковій літературі. Мандрівна література перш за все є просторово зумовленою, оскільки її основу складає рух по горизонталі – географічний рух до святих місць – та по вертикалі – шлях духовного очищення. З огляду на цю особливість, стаття досліджує хронотопну структуру жанру паломницької прози, а саме – множинні просторові моделі. Ідея множинного світу була закладена й розвинена за часів середньовіччя. Якщо антична культура не поділяла простір на божественний та земний, то середньовіччя чітко розділяло духовний та профанний світи. Власне, ця особливість відобразилась в літературі й зокрема в мандрівній. Барокова паломницька проза, на відміну від середньовічної, надавала більшої уваги опису закордонних культур та звичаїв і тому тут важливим постає мотив перетину кордону, який і допомагає конструювати множинний простір твору.
Ключові слова: українське бароко паломницька література множинний всесвіт множинний простір хронотоп перетин кордону.
12. Поліщук О. Л. Межа між здоровим глуздом і ненавистю до іншого в романі Т. Антиповича «Помирана»
У статті досліджується проблема межі між здоровим глуздом та ненавистю до Іншого в романі Т. Антиповича «Помирана». Ця межа проходить на рівні страху мешканців ізольованої території перед загрозою втрати власного життя. Ідентифікація героїв твору як спільноти відбувається на рівні ненависті до всього Іншого. У розвідці зазначено три етапи ненависті коритян. На першому етапі мешканці Корита, будучи ще не ізольованими, почали ненавидіти всіх, хто намагався позбавити їх звичних умов проживання. Перебуваючи в постійній напрузі, з наростанням все більшої ненависті до Іншого починається другий етап. Безглуздість колишньої цивілізованої спільноти досягає критичного стану. На цьому етапі породжуються міфи про те, що за Колючкою з них заживо знімуть шкіру. На третьому етапі породжується нова форма ненависті – коритяни починають ненавидіти одне одного, що й призводить до фізичного винищення спільноти.
Ключові слова: межа ідентифікація здоровий глузд ненависть страх.
13. Пронкевич О. В. «Писання понад кордонами» у «Мемуарах корови» Бернардо Ачаги
У статті розглядається роман баскського письменника Бернарда Ачаги «Мемуари корови» як літературний твір епохи поставангарду. Характерною рисою структури тексту роману є настанова на «перетин кордонів». Тут поняття «кордон» слід розуміти в максимально широкому значенні: і як реальні розділові лінії між країнами або частинами того самого регіону і як уявні чинники, що визначають розуміння індивідом власної ідентичності і як суто літературні «правила», яким вимушено слідують письменники, працюючи над своїми книгами і як уявлення щодо того, що вважається прийнятним або неприйнятним у соціальних практиках публічного обговорення травматичного минулого. Окрема увага в розвідці приділяється питанням ідентичності й пам’яті, для розв’язання яких автор роману використовує оригінальну систему поетикальних засобів. Серед них найбільше значення мають жанровий синкретизм, інтер текстуальність і поліфонічна наративна система побудови оповіді.
Ключові слова: література кордон ідентичність пам’ять жанровий синкретизм інтертекстуальність поліфонічна нарація.
14. Руссова В. М. Олітературнення гасла «Схід і Захід разом» Галиною Пагутяк
Львівська письменниця, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка Галина Пагутяк кордони уявні, фактичні й умовні перетинає часто як митець – через свої твори, так і як сучасний паломник – подорожуючи світом. У своїй повісті «Новий рік у Стамбулі» (2015 р.), мисткиня акцентує гасло «Схід і Захід разом» з різних точок зору, звертаючись до літературних алюзій, подаючи дзеркальне відображення історичних подій і музейних та природничих артефактів. Серед літературних алюзій для актуалізації загальнолюдських ідеалів добра і любові, які долають міждержавні, релігійні, мовні і вікові кордони, зустрічаємо «Робінзон Крузо» Д. Дефо, «Іліада», «Одіссея» Гомера, «Метаморфози» Овідія, «Чаликуша» Р. Н. Ґюнтекіна, епос про Гільгамеша, «Намисто голубки» Ібн Хазма, твори Г. Гессе і Д. Селінджера, Павла Амнуелема. Історія Туреччини, яку подорожуюча осмислює в екскурсіях, актуалізує екзистенційні почуття патріотки-українки
Ключові слова: кордони митець алюзії імперія Туреччина
15. Стороженко Л. Г. Зустрічі і прощання» Г. Костюка: трагічна правда або поза межами радянщини
У статті досліджується мемуарна спадщина відомого літературознавця-емігранта Г. Костюка, як фундаментальна праця з історії української літератури, культури, становлення і розвитку української державності загалом протягом 1920–1980 рр. Акцентується увага на замовчуванні тоталітарною радянсько-більшовицькою системою трагічних фактів, що мали місце в громадських, політичних та історичних процесах нашої країни, та які тривалий час були можливими для відкритого аналізу тільки в еміграції. Зокрема з’ясовано, що попри теплі спогади про друзів-літераторів, мистецьке життя 20–30-х рр. минулого століття, у першій книзі «Зустрічей і прощань» Г. Костюк відтворює жахливі картини морального і фізичного нищення кращих представників української інтелігенції, повне руйнування національної культури та перелицювання національної свідомості. Друга ж книга мемуарів є своєрідним продовженням доказовості злочинів радянської влади та характеристикою боротьби за українство інтелігенції в еміграції
Ключові слова: тоталітарна система радянський соціалізм нація національна свідомість українство
16. Шадріна Т. В. Кордон і дім як онтологічні універсалії в українській канадській літературі
У статті простежено місце та роль таких універсальних категорій, як дім та кордон, в онтології творів українських письменників-емігрантів першої ґенерації в українсько-канадській літературі. Універсалії дому та кордону в творчості перших українськоканадських авторів співвідносяться з відтворенням процесів, пов’язаних зі зміною фізичної та психічної локації етнічного «дому» переміщених осіб, реактуалізацією культури та традицій на новонабутій батьківщині, поетапною (ре)конструкцією їхньої національної (як також і гендерної, і феміністської) ідентичності. Рефлексія кордону в перших україно-канадських творах передовсім обумовлена травматичним досвідом зміни соціокультурного середовища переселенців, і як наслідок – формуванням концепту бездомності. Попри поступову і неухильну «канадізацію» емігрантів, у творах авторівпіонерів доволі сильно відчутна фольклорна традиція, сформована на батьківщині і перенесена в чужі соціокультурні реалії.
Ключові слова: емігранти національна ідентичність дім кордон українська канадська література батьківщина родина громада
17. Шестопалова Т. П. «...Не світ інший, а межі інші, і в цьому вся суть» (феноменологія одного епістолярного тревелогу Юрія Шевельова)
У статті піднято тему міграцій і подорожей Юрія Шевельова. Проблема полягає в тому, яким чином поїздки до різних країн стають важливим чинником особистості інтелектуала й ресурсом нових контекстів для його гуманітарних досліджень. Подвійна природа подорожей, коли мандрівник відкриває для себе нові явища в культурі, мистецтві, ментальності, ідеології різних країн і водночас – екзистенційні засади його власного існування, дає змогу глибше пізнати етику й естетику топосних переживань інтелектуала, побачити імпліковані в них структури його критичного мислення. Мета статті полягає в тому, щоб окреслити топосні переживання як основу епістолярного тревелогу й водночас як імпульс для розширення акту сприйняття культурних об’єктів і царин, які відкрилися мандрівникові, в національно заангажованій есеїстиці. Обмежений обсяг публікації схиляє зосередитися лише на окремих фрагментах «шведського», «французького», «італійського» сегментів теми подорожей у листах. Зрештою, топосне переживання Ю. Шевельова показане як чинник його екзистенційного й ціннісного дискурсів
Ключові слова: літератор-мігрант подорож лист інтенційний акт переживання тревелог.
18. Яковенко І. В. «Стіна пошани»: на перетині політичного та поетичного
Розвідку присвячено «Стіні Пошани» (1967–1971) – будівлі в Чикаго, на стінах якої було створено колекцію розписів-муралів, що зображували лідерів боротьби за громадянські права, суспільних та культурних діячів афро-американської спільноти. Зважаючи на те, що «Стіна» стала одним з культурних маніфестів Руху за Громадянські Права, функціонуючи як майданчик для поетичних читань, вона розглядається як суспільно-політичне явище та культурно-мистецький феномен. У статті пропонується виклад історії створення артефакту, стислий огляд естетичних принципів Руху Чорного Мистецтва, мистецьких груп OBAC та AfriCOBRA. Спираючись на методологію культуральних студій (cultural studies), у розвідці здійснюється дослідження мистецьких зв’язків із суспільно-політичними практиками Руху за Громадянські Права, аналізується візуальна складова пам’ятки та поезія, присвячена «Стіні Пошани».
Ключові слова: «Стіна Пошани» Рух за Громадянські Права Рух Чорного Мистецтва «чорна» естетика афро-американська поезія
19. Башкирова О. М. Межі «чоловічого» і «жіночого» в сучасній українській романістиці
Статтю присвячено дослідженню художніх моделей дійсності сучасної української романістики в їхньому зв’язку з гендерними ролями, що відводяться чоловікові й жінці як суб’єктам культуротворчого процесу. Метою статті є виявлення комплексу художніх констант та сюжетотвірних стратегій, що лежать в основі індивідуальноавторського моделювання гендерно маркованих картин дійсності великої прози початку XXI століття. Виявлено характер переосмислення традиційних образів української літератури, які на сучасному етапі репрезентують виразні тенденції до подолання ментальних кліше, вироблення нових сценаріїв взаємодії чоловіка і жінки. Визначено шляхи художньої репрезентації гендерної ідентичності як необхідної умови самоусвідомлення людини у світі. Охарактеризовано принципи відтворення в художній структурі низки сучасних романів кризового світовідчуття, зумовленого порушенням гендерного паритету, й спроби вироблення діалогічних стратегій у стосунках чоловіка і жінки.
Ключові слова: гендер гендерна ідентичність роман художня картина світу художня модель.
20. Гайдаш А. В. Репрезентації старіння як пограниччя у драматургії Едварда Олбі
На матеріалі творів американського драматурга Е. Олбі «Пісочниця», «Американська мрія», «Все скінчено» та «Три високі жінки» в даній розвідці вивчаються зображення пізньої дорослості та процесів старіння як лімінального стану в рамках літературної геронтології. Гіпотезується, що відбувається динаміка старіння літніх персонажів, не зважаючи на зовнішньо оманливий стан спокою, непорушності, бездієвості сюжетної лінії, що притаманне поетиці театру абсурду. Автор моделює «третій вік» амбівалентно: формуючи відчуття непевності та страху у інших дійових осіб, літні персонажі Олбі набувають рис іншості, пограниччя, межі між життям та смертю. Фізична неміч дійових осіб похилого віку компенсується відвертістю у звинуваченні молодших генерацій у стагнації та втраті людських ідеалів. Непорозуміння виникає через конфлікт цінностей. Вікове пограниччя Олбі утворюють не лише генераційні (демографічні) чинники, а й культурні (бездуховність) та економічні (прагнення позбавитися утриманця). Висновується, що драматизм старіння у творчості Е. Олбі полягає у конфліктності міжпоколінних стосунків та ейджистській само/стереотипізації.
Ключові слова: геронтогенез літня жінка вікові кордони геронтогрупа само/стереотипізація.
21. Желновач А. О. Художньо-естетична концепція МУРу vs ортодоксальні норми соцреалізму: ціннісний рубіж (на матеріалі драматургічної конференції МУРу)
У статті проаналізовано дві засадничі культурні концепції, що знайшли своє відображення у художній спадщині українських митців на еміграції (світоглядна теорія Мистецького українського руху) та на материковій радянській Україні (доктрина соціалістичного реалізму). Визначено основні ціннісні орієнтири представників МУРу двома пріоритетними настановами: «великої літератури» У. Самчука та «національноорганічного стилю» Ю. Шереха, які базувалися на поєднанні національних та світових естетичних надбань. Окреслено засадничі ідеї методу соціалістичного реалізму як комплексного та єдино можливого світоглядного орієнтиру у радянському ареалі наголошено на систематичності використання в радянських художніх текстах партійних ідеологем. Проаналізовано п’єси українських письменників-емігрантів, що були прочитані на драматургічній конференції в Майнц-Кастелі («Морітурі» І. Багряного, «Близнята ще зустрінуться» І. Костецького, «Шумлять жорна» У. Самчука, «Домаха» Л. Коваленко) в контексті вияву проблеми «безґрунтярства». Акцентовано істотну роль п’єс у розвитку українського театрального життя.
Ключові слова: драматургія еміграція міф соціалістичний реалізм «безґрунтярство» ідеологія
22. Кропивко І. В. Локальне картографування в українській і польській постмодерній прозі
Локальна територія в українській і польській постмодерній літературі означається як «своя» для суб’єкта оповіді. Її репрезентація здійснюється на засадах неомімесису як особистісний досвід переживання місця. Увиразнюється тенденція до створення ефекту реальності – явища, що не має матеріального втілення, але переживається як реальність. Локальні території протистоять глобалізованому світу як уніфікованому, що сприяє самоідентифікаційним процесам наратора, персонажа, реципієнта. «Своєю» територією стають місця з відомими культурними символами (де архітектурні споруди виступають уречевленням історії в сучасному світі) та місця, чия історія опредмечена лише в домашніх архівах і родинних спогадах. Час перебування в колоніальному стані зумовив деякі особливості інтерпретування власного регіону в сучасних художніх текстах. Постколоніальна специфіка інтерпретації проявляється у відході від теми влади на користь виявлення відмінностей між територіями. Особливим значенням наділяються топоніми як свідки історії в сучасності. Міфом-обґрунтуванням відмінності локальної території є особистий досвід і вміння знаходити спільну мову завдяки конструюванню спільної системи знаків
Ключові слова: глобалізація ідентифікація межа регіоналізм постмодернізм українська проза польська проза.
23. Павлюк Х. Б. Відображення тенденцій поезії повсякденності та нової суб’єктивності в текстах сучасної німецької жіночої лірики
На матеріалі аналізу низки текстів сучасних поетес у статті розглянуто процеси трансформації в німецькій ліриці 70-х рр. ХХ ст. Зазначається, що в означений період серед найбільш знакових тенденцій є відмова від герметизму з його конденсацією мовних засобів та поява Alltagslyrik – «поезії повсякденності» – нового напряму, зосередженого на акцентуванні чуттєвого досвіду окремого суб’єкта, вміщеного в ситуативні рамки повсякдення. Дослідження дозволяє зробити висновок, що сутність поезії повсякденності та «нової суб’єктивності» полягає в радикально суперечливій та однаковою мірою продуктивній і суб’єктивній руйнації традиційних джерел лірики. Водночас серед авторів та критиків утверджується ідея стосовно трансформації суспільних відносин, які в кінцевому рахунку мали б відповідати сприйняттю дійсності окремого індивіда.
Ключові слова: поезія повсякденності нова суб’єктивність лірика вражень приватне ліричне Я герметизм.
24. Сільман К. В. Есеїстика як перехідне жанрове утворення: теоретичний аспект
Активний розвиток есеїстики в останні роки спонукає науковців до дослідження теоретичного аспекту жанру та формування його законів. Про це свідчать численні наукові розвідки як українських (М. Балаклицький, С. Шебеліст, Г. Швець, Н. Іванова та ін.), так і закордонних учених (Дж. Гартман, П. Цімер, Г. Станіцек). Однак, незважаючи на понад двохсотлітню історію жанру, єдиного підходу до визначення есею, порівняно з іншими жанрами, досі немає. Це пов’язано, з одного боку, з різними традиціями визначення жанру в кожній окремій національній літературі, а з іншого – жанр есею розповсюджений не тільки в літературі та журналістиці, але й в історії, філософії та релігієзнавстві. Це ускладнює виокремлення стрижневих рис жанру та формування його загальної теорії. У статті простежено історію розвитку жанру в різних національних літературах та розглянуто основні жанрові особливості есею, серед яких «ядро жанру» становлять вільний стиль викладу думок, суб’єктивність, авторський досвід і метафоричність.
Ключові слова: жанр жанрові риси есей література журналістика літературна критика
25. Стороха Б. В. Кордон чужого і колоніальна дифузія
Колоніальний текст породжує не лише приріст інформаційного поля цивілізації, упорядковуючи, розширюючи та трансформуючи знання про приналежні території, але й встановлює лінію «розподібнення» свого і чужого, між якими вибудовується складна система взаємозв’язків закритості/проникності. Проникність кордонів понад як сто років тому дозволяла набагато більшу свободу сполучень елементів на різних рівнях (від культурного до анторопо-фізичного). Поєднання й остаточне злиття факту та уявлення породжує феномен володіння-відсторонення, що веде до перетворення літературного тексту, який висвітлює історію влади метрополії над колонізованою територією. Визнання чужого своїм (як і протилежна дія) існує в полі вибудованих кореляцій, що моделюють бажане/загрозливе, котре, своєю чергою, може розглядатися як спокусливе/заборонене. Використовуючи приклади з передостаннього роману Крістіана Крахта «Імперія», ілюструється зв’язок між постколоніальним текстом початку ХХІ століття та класичними тексами колоніального періоду німецької історії (кінець ХІХ – початок ХХ століть). Демонструються та аналізуються загальні механізми утворення дифузного уявлення про «білого» і «темного» з одночасним розмежуванням їхніх легітимних територій.
Ключові слова: колоніалізм роман Чуже/Своє конструювання дифузія
26. Філоненко О. Г. «Faerie» – історії про подорож за межу (на матеріалі британської літератури)
У статті йдеться про специфіку історій, створених у чарівному модусі Faërie. Окреслюється місце цього типу історій серед розмаїття «магічних історій» через функціонування у текстах особливого типу магії – магії чарівних істот, яка є невід’ємною частиною їхньої природи. Надається аналіз загальної структури такої історії, яка базується на «мономіфі» Дж. Кемпбелла та моделюється через однойменний «магічний код», який складається з хронотопу, системи персонажів, сюжетної матриці, наративної стратегії, типу задіяної магії та проблематики твору. Особлива увага приділяється специфіці функціонування магічних образів, їхньої взаємодії з іншими персонажами та основному сюжетогенеруючому засобу – мотиву квесту, як «обряду переходу» або «ритуалу ініціації», через який і відбувається «подорож за межу». Підкреслюється важливість та пояснюється популярність цього типу «магічних історій» у сучасній культурній ситуації як певного засобу подолання травматичного тиску десакралізованої реальності.
Ключові слова: Faërie магія магічна історія модус магічного магічний код фентезі мономіф
27. Шаф О. В. Трансгендерні смисли в українській ліриці: level zero (гендерно-психологічний ракурс)
Розглядається специфіка реалізації в українській ліриці ХХ ст. трансгендерних смислів у таких формах, як рефлексія ліричного суб’єкта власного квір-переживання, його рефлексія квір-ідентичності Іншого (що, зокрема, передбачає актуалізацію трансгендерної антропоніміки й похідних означень), проблематизується стратегія гендерного літературознавства в аспекті методології дослідження трансгендерності в літературі. Трансгендерні смисли інтерпретуються в ліриці А. Кримського (зб. «Пальмове гілля»), О. Барліга (зб. «Насолода уявної смерті»), виявляються елементи маскулінної/фемінінної поетикальних стратегій рефлексії власної сексуальності в залежності від цілей і засобів реалізації сексуальної інтенції квір-суб’єктом. Висвітлюється специфіка імітації гомосексуального потягу в «перекладах»-містифікаціях Е. Андієвської (зб. «Риба і розмір», зб. «Хвилі») крізь призму античної та східної культур. Особливості рефлексії квір-сексуальності Іншого розглядаються в ліриці І. Малковича, С. Жадана, І. Шувалової.
Ключові слова: українська лірика ХХ ст. сексуальність трансгендерність гомоеротичне бажання маскулінна/фемінінна поетикальна стратегія