Наукові праці - Філологія. Літературознавство - Том №295

науковий журнал
1. Башкирова О. М Художні моделі маскулінності в сучасному українському романі
У статті досліджено ідейно-естетичну природу художніх типів персонажів, що виступають репрезентантами маскулінної ідентичності в сучасній українській романістиці. Літературознавча категорія образу-персонажа представлена як результат взаємодії культурної традиції, іманентних властивостей ментального світовідчуття та закономірної реакції на суспільні процеси. Маскулінні типи воїна, відлюдника, будівничого, метросексуала досліджуються з урахуванням складних діалогічних зв’язків, що виникають між сучасною романістикою і національною літературною традицією, а також особливостей засвоєння і творчої трансформації на українських теренах художнього досвіду світової літератури. Простежено характер кореляції між художнім інструментарієм, що застосовується для моделювання типів маскулінності у літературному творі, і його жанровою специфікою. Персонаж-носій маскулінної ідентичності досліджується як репрезентант прогностичних функцій літератури, специфічний виразник суспільних очікувань.
Ключові слова: гендер роман маскулінність гендерна художня модель літературна традиція.
2. Боговін О. В. Дон Жуан або «Люцифер Маніхейської доктрини»: контамінація антиномій у текстах драматичних творів (Леся Українка, Б. Шоу)
У статті співставлено інваріанти української та англійської донжуаніани з позицій контамінації антиномій – поєднання елементів протилежної пари традиційних моделей (Дон Жуан/Трістан). Об’єктом компаративного аналізу обрано драматичні твори англійця Б. Шоу «Man and Superman: A Comedy and a Philosophy» та вітчизняної авторки Лесі Українки «Камінний господар». Встановлено, що традиційна донжуанівська модель реалізується у пʼєсі англійського драматурга фрагментарно, на мотивному рівні, однак зі збереженням елементу впізнаваності. Суголосними ідеями перейнята й драма Лесі Українки «Камінний господар», у якій структура традиційної сюжетної моделі, реалізованої в попередніх епохах, загалом збережена, але наповнена новим оригінальним змістом. Образ Дон Жуана в обох п’єсах відображає своєрідну контамінацію антиномій: семантичний комплекс поєднує в собі, із одного боку, риси, властиві «класичному» Дон Жуанові, а з другого – характеристики свого антипода, Трістана. Внаслідок авторської трансформації відбувається «руйнування» змістовної сфери інваріантів «антонімічної» пари традиційних образів, натомість формується амбівалентна структура, що включає в себе ознаки обох семантичних моделей.
Ключові слова: семантична модель контамінація антиномій антитеза код традиційний образ драма ідей
3. Васильєва К. П. Сонети на дві рими Олекси Різниківа (збірка «Двострунне грало»)


У статті розглядається специфіка табірних сонетів як «автентично-українського явища», з’ясовується не випадковість вибору поетами-в’язнями сонетної форми. Автор аналізує табірні сонети О. Різниківа, представлені у збірці «Двострунне грало», які ще не ставали об’єктом спеціального розгляду. У статті досліджуються витоки сонетного мислення О. Різниківа, розкриваються жанрові особливості сонетів на дві рими, визначається їх тематика, строфічна будова, віршовані розміри, види рим тощо. Зазначається, що більшість сонетів О. Різниківа – глибоко інтимні, психологічні, у них автор-в’язень розкриває свій емоційний стан через звернення до уявного співрозмовника. Указується на те, що О. Різників розширює поетичний словник за рахунок фразеологізмів, складних слів, слів-близнят, одноримок, що суттєво відрізняє його сонети від класичних, формує неповторний авторський стиль. Результати дослідження засвідчують: дворимні сонети О. Різниківа підкреслюють діалектичну суть сонетної форми, відтворюють двоїстий характер життя поета-в’язня, допомагають розкрити його внутрішній стан, інтимні та громадські переживання, прагнення та мрії, підкреслюють трагічність життя творчої людини за ґратами
Ключові слова: табірні сонети сонети на дві рими канонічна форма сонета п’ятистопний ямб чоловічі рими жіночі рими.
4. Волошук Л. В. Cистема інтермедіальних відносин у повісті «Тіні забутих предків» М. М. Коцюбинського
У статті пропонується оригінальна система аналізу повісті «Тіні забутих предків» М. М. Коцюбинського. Інтермедіальні кореляції дають змогу розкодувати текст на рівні іншої комунікації, проникнення у творчу лабораторію митця і, зрештою, розуміння нової системи художнього світобачення та відтворення дійсності. Метою дослідження є визначення теоретичної сутності терміна «інтермедіальність» та аналіз колористичної та звукової систем твору. Питання взаємозв’язків між різними видами мистецтв постало задовго до поняття «інтермедіальність», але сьогодні актуалізується в контексті нового термінологічного апарату та необхідності переосмислення і аналізу художніх творів відповідно до сучасних реалій
Ключові слова: інтермедіальність інтерпретація міжмистецькі взаємодії синкретизм кореспонденція мистецтв колористика звучання художнього тексту.
5. Гальчук О. В. Метаморфози образу кентавра в українській літературі високого модернізму
З усього розмаїття набутих образом кентавра значень кожен з авторів обирав певний семантичний комплекс для висловлення власного погляду на героїзований/естетизований/не-героїчний тощо тип, створений на основі рецепції цієї міфологеми. Із актуалізацією в добу модернізму інтересу до амбівалентних персонажів зросла множинність тлумачень образу кентавра. В українській літературі 1920–1930-х років натрапляємо на його неокласичну інтерпретацію, суголосну типовій для творчості Миколи Зерова і Максима Рильського тенденції естетизації, де кентавр Хірон – символ перемоги цивілізації над варварством та уособлення «стихійного» поета. Неоромантичну (у творах соцреалістичного спрямування з «рудиментами» неоромантизму, зокрема в Андрія Малишка), де позбавлений індивідуальних рис кентавр перетворився на вершника революції з активізацією семи агресії. Натомість Микола Хвильовий, відмовившись від експліцитного оприявлення міфологеми, втілив принцип конструювання химеричної істоти в мотиві двійництва («”Я”(Романтика)») та у сценарії власного життя. Отже, метаморфози кентавра відображають основні тенденції трансформації традиційного образу в літературі зрілого модернізму.
Ключові слова: кентавр модернізм неокласики неоромантики метаморфози рецепція інтерпретація.
6. Гук О. В. Парадигма ідентичностей в есеїстиці Є. Кононенко
Множинна природа ідентичності в есеїстичних збірках Є. Кононенко «Героїні та герої», «У черзі за святою водою» дає можливість означити найхарактерніші риси самоідентифікації прозаїка в його творчості. У статті розглянута парадигма ідентичностей в контексті авторського есеїстичного мислення. Мета роботи – аналіз окремих видів ідентичності у сфері побутової культури: електронна, ґендерна, громадянська, міська тощо. Особлива увага звертається на базову форму – національно-культурну ідентичність, надфункція якої полягає в тому, щоб протистояти маргінальним соціальним виявам та впливам, тим самим нівелюючи процес так званої кризи ідентичності. Результати дослідження доводять багатогранність творчого вираження Є. Кононенко в есеїстичних творах. Авторська суб’єктивність має тенденцію до саморепрезентації через різні видові різновиди ідентичності, що доводить факт адаптованості письменника в контекст посттоталітарних соціальних трансформацій.
Ключові слова: есе ідентичність парадигма ідентичностей есеїстичне мислення криза ідентичності.
7. Даниленко І. І. Християнська парадигма розвитку сучасної української поезії (на прикладі поетичного збірника «На лузі Господньому»)
Стаття присвячена проблемі «християнство і література». Виходячи з переконання, що аксіологія письменника і його стиль тісно пов’язані один з одним, що свідомість віруючої людини разюче відрізняється від свідомості людини послідовно безвірної, автор статті поставила за мету дослідити особливості християнської парадигми розвитку сучасної української поезії. Матеріалом для дослідження було обрано поетичний збірник 2007 р. «На лузі Господньому». Його аналіз засвідчив, що християнська свідомість, яка у центр Всесвіту ставить Іншого, прагнучи містичного з’єднання з Ним, помітно позначається не лише на змісті, а й на поетиці творів, які насамперед мають складну систему адресації. Окрім того, дослідниця дійшла висновку, що в умовах ідеологічної свободи, коли релігійний зміст віршів вже не є викликом тоталітарній системі, настав час для справжньої поетичної майстерності. Саме це промовисто й засвідчила зібрана в аналізованій книзі поезія сучасних українських поетів.
Ключові слова: християнська свідомість стиль поетика сучасна українська поезія.
8. Димовська А. К. Феномен українського кордоцентризму в повісті Леся Гомона «Куточок серця»
Статтю присвячено проявам феномену українського кордоцентризму («філософії серця») у художній літературі 30-х рр. ХХ ст. Проаналізовано поетику повісті Леся Гомона «Куточок серця», виявлено та вивчено кордоцентричні мотиви тексту. Встановлено, що «філософія серця» у цьому творі виступає одним із основних рушійних чинників сюжету. На прикладі взаємин головних героїв твору підтверджено, що кордоцентризм як структурний компонент української ментальності відіграє рушійну, мотиваційну роль у житті української людини та сприяє досягненню гармонії і подоланню роздвоєння особистості.
Ключові слова: Статтю присвячено проявам феномену українського кордоцентризму («філософії серця») у художній літературі 30-х рр. ХХ ст. Проаналізовано поетику повісті Леся Гомона «Куточок серця», виявлено та вивчено кордоцентричні мотиви тексту. Встановлено, що «філософ
9. Євмененко О. В. Міфомагічний світогляд сучасного українського фентезі
Статтю присвячено визначенню особливостей міфомагічного світогляду українського фентезі на матеріалі роману Дари Корній «Гонихмарник» та повісті Володимира Арєнєва «Бісова душа, або Заклятий скарб». У пропонованій статті на основі аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел викладено погляди на жанрові ознаки та особливості міфопоетики українського фентезі, зокрема «слов’янського». Основний зміст дослідження становить аналіз часопросторових площин художнього світу українських авторів, відтворення образів дводушника-гонихмарника в романі Дари Корній та козака-характерника у творі Володимира Арєнєва
Ключові слова: фентезі низьке фентезі міфомагічний світогляд міфологія часопростір характерник
10. Жиленко І. Р. Остап Грицай і Олександр Купрін: орієнтальний дискурс у малій прозі міжвоєнного двадцятиріччя
У статті досліджується мала проза української та російської літератури періоду еміграції міжвоєнного двадцятиліття на прикладі творчості О. Грицая і О. Купріна. Твори орієнтальної тематики, написані ними в оригінальній формі, містять філософські думки загальнолюдського значення. Наголошується на спорідненості легенд і новел письменників, що виявляються в тематичній єдності: свобода, влада, мета, виховання, кохання спільних мотивах, символах, проблематиці. Завдяки порівняльному аналізу творів Купріна і Грицая орієнтальної тематики з’ясовано, що письменники зробили важливий внесок у культурно-мистецький простір світової літератури.
Ключові слова: мала проза новела легенда орієнталізм символіка мотив проблематика.
11. Корівчак Л. Д. Художня трансформація образу сонця в українській ліриці к. ХІХ – п. ХХ століття
У статті здійснено аналіз естетичних орієнтирів у світогляді українців у період к. ХІХ – п. ХХ ст., проаналізовано образи сонця, вогню як домінантних символів у міфопоетичному мисленні вітчизняних митців слова зазначеного періоду. Нами виявлено, що Грицько Чупринка відтворив полісемантичний образ сонця: символ щасливого життя, об’єкт захоплення прихильника краси. У віршах Лесі Українки спостерігаємо сонце як джерело щастя, наснаги для ліричної героїні акцентуємо, що поетеса особливо полюбляла змальовувати схід сонця. Початок нового дня для неї поставав як символ пробудження усього живого. Символічно-міфологічний образ сонця розробив у віршах Олександр Олесь. Особлива увага нами приділена образу сонця в ліриці М. Чернявського. Узагальнюємо, що поет використав міфологічний мотив шлюбу сонця і землі, через трансформацію образу сонця та його інваріант – символ вогню – зобразив духовну еволюцію ліричного героя.
Ключові слова: міфологема сонце інваріант символ модифікація ліричний герой.
12. Міхільов О. Д. Свiтовий контекст гоголiвської концепцiї мiсiї письменника та мистецтва
В статье рассматривается актуальная для литературоведения проблема миссии писателя, которая особую значимость приобретает в условиях современного литературного процесса, характеризующегося обострившейся борьбой двух основных концепций: гуманистической, рассматривающей искусство как способ расширения и обогащения духовно-нравственного пространства личности и утверждения достоинства человека, с одной стороны и модернистско/постмодернистской, которая рассматривает искусство как форму игры, чуждой общественным проблемам, – с другой. Целью исследования является установление общности гоголевских суждений о миссии писателя и роли искусства с общемировой гуманистической традицией, присущей большой литературе от античности до наших дней. Выявлено, что гоголевская концепция миссии писателя и роли искусства в основных своих параметрах совпадает с положениями, сформулированными Аристофаном, Горацием, Данте, немецкими романтиками, выдающимися писателями XX–XXI веков. Научная новизна заключается как в самой постановке проблемы, которая раньше не рассматривалась в таком аспекте, так и в перспективности ее дальнейших исследованиях.
Ключові слова: концепция миссия писателя искусство гуманизм классическая традиция модернизм/постмодернизм.
13. Погребняк І. В. Епістолярна рецепція інтелігенції кінця XIX – початку XX століть
У статті проаналізовано епістолярій знакових постатей кінця XIX – початку XX століть. Мета статті полягала в дослідженні епістолярію української інтелігенції з позицій визначення семіотичних засад на основі розкодування знаків у листах. Епістоли розширюють межі спілкування інтелігенції, територіально маркують часовопросторову інформацію, транслюють її. Відомо, що освічена людина на покордонні XIX–XX до листування ставилася з особливим пієтетом, довіряючи паперу свої інтелектуальні звершення, духовні прояви, творчі шукання, вираження власного «Я». Аналізуючи епістолярій зазначеного часу простежується становлення не тільки міжособистісних комунікацій, а й прояви мистецьких еволюційних дискурсів в добу раннього модерну.
Ключові слова: епістолярій епістола рецепція комунікація еволюційно-світоглядні засади інтелігенції.
14. Раковська Н. М. Код критичного тексту як знакова комунікативна межа
Статья посвящена осмыслению концепции критического кода текста как коммуникативной границы. Учитывая разновекторность суждений литературоведов, акцентируется необходимость формирования теоретических моделей для адекватной интерпретации кодов критического текста. Современная критическая рефлексия актуализирует категории авторского сознания, текста, коммуникативных стратегий. Проведение параллелей между автором как реальной личностью и автором как проявлением текстуальных поисков, устанавливающих различные коммуникативные границы, показательно для критической мысли сегодняшнего этапа. В рамках данного исследования рассматривается и роль читателя как связующего звена, знака коммуникации, между авторским миром, текстом и кодами критического сознания.
Ключові слова: автор читатель код критический текст коммуникативная граница интерпретация.
15. Рождественська І. Є. Прагматика передмов і післямов до польських перекладів творів Миколи Гоголя
Стаття присвячена вивченню прагматичних функцій передмов і післямов до перекладів творів М. Гоголя на польську мову. Описано передумови появи нових перекладів творів Гоголя. Зроблено спробу описати передмови і післямови до перекладів як свідоцтва рецепції. Передмови і післямови презентують переосмислення проблем польсько-російської літературної комунікації. У статті доводиться, що видання «Вибраних місць із листування з друзями» у перекладі Ф. Нетца (2015) створює перспективу прочитання творчості Гоголя як цілого. Актуалізується значення творчості М. Гоголя для українсько-польського і російсько-польського міжкультурного діалогу.
Ключові слова: Микола Гоголь свідоцтва рецепції «Вибрані місця із листування з друзями» передмова післямова
16. Семчишин Д. В. Народнопісенні розміри у поезії Миколи Вінграновського
У статті розглянуто вплив української народної пісні на версифікацію М.Вінграновського, проаналізовано метрико-ритмічні особливості поезій митця, написаних народнопісенними розмірами, простежено дотримання поетом віршувальних особливостей народної пісні та їхнє порушення, виявлено зв’язок силабічних форм з тематикою фольклорних пісень різних жанрів. М. Вінграновський нечасто звертається до силабіки, але випробовує різні розміри: 7-, 10-, 12-, 14-складовик, а також нерівноскладові вірші з регулярним або нерегулярним чергуванням різних розмірів. Зазвичай поет дотримує рівноскладовості, не відступає від традиційних строфічних утворень (дистих, катрен), використовує різні додаткові чинники ритмотворення (звукові, лексичні, синтаксичні повтори, внутрішня рима). Деякі тексти створено у формі амебейної композиції. Відступ від правил народного віршування полягає у невідповідності змістового та ритмічного членування, руйнуванні симетрії силабічних груп, використанні перехресної рими. Народнопісенною силабікою поет укладає вірші таких жанрів, як веснянка, колискова, весільна, козацька, чумацька пісня, а також ланки поліметричних композицій, присвячених історії, міфології, обрядовості свого народу.
Ключові слова: народна пісня ритміка парне римування цезура амебейна композиція жанр.
17. Сенета М. І. Христологічний вимір шевченкознавчих досліджень Ю. Бойка
У статті аналізується шевченкознавча спадщина одного з відомих представників літературознавчої науки діаспори Ю. Бойка (Блохина). У межах розвідки виявлено потенціал христологічної інтерпретації для з’ясування основних ідейних концептів мета дискурсу науковця. Положення, проголошені в численних розвідках, вкрай важливі в постколоніальний період розвитку літературознавства при націозбудуванні та державотворенні, що забезпечить і повноцінне розкриття ідей української науки про літературу. Т. Шевченко у літературознавчій практиці Ю. Бойка постає найяскравішим виразником національної буттєвості нашого народу, особовим втіленням мудрості українців, поетом-християнином, а національна закоріненість поета є чи не найхарактернішою рисою творчості Кобзаря. Націоцентризм і християнство тісно переплітаються у світогляді поета. Релігійна спрямованість творчості Т. Шевченка визначається як ідейний організуючий фактор усієї поезії митця. Принцип вірності християнським ідеалам, державницьке мислення, високий мистецький рівень, органічне входження у світову літературу – ті характеристики, що виділяє діаспорний літературознавець Ю. Бойко у творчості Т. Шевченка.
Ключові слова: христологічна інтерпретація традиція діаспорне шевченкознавство націософія етноментальність.
18. Сіренко С. А. Концепт смерті: когнітивно-антропологічна проекція (на матеріалі урізького тексту Галини Пагутяк)
Стаття присвячена дослідженню семантики, функціонального навантаження концепту смерті в урізькому тексті (сукупність текстів про Уріж) Г. Пагутяк крізь призму когнітивно-антропологічного підходу, що являє собою синтез обох методологічних проекцій. Указаний концепт є наскрізним елементом, об’єднувальною складовою частиною поетики у творчості письменниці, у зв’язку з чим потребує детального вивчення. Проаналізовано функціонування міфологічних елементів як основи творення концепту смерті, психологічні рецепції персонажів та горизонт очікування читача, який бере участь у творенні фікційної дійсності. З’ясовано, що вказаний концепт базується на архетипних уявленнях про потойбічне життя та перехід до нього віруваннях про смерть як обов’язковий елемент життєвого кола перетворень. Страх смерті має інфантильну природу та безпосередньо має зв’язок із гіпнофобією та ніктофобією, остання з яких зумовлена зустрічами з істотами інфернального світу.
Ключові слова: концепт смерть літературознавча антропологія когнітивне літературознавство когнітивна антропологія урізький текст
19. Сподарець В. І. Підйомне крило новели (метафоричний дискурс Анатолія Колісниченка)
У статті досліджуються особливості метафоричного мислення одного з найбільш цікавих сучасних українських новелістів – А. Колісниченка. Мета роботи – проаналізувати поетикальний ресурс новели «Христа розпинали в матері», зокрема специфіку метафори як «предиката» висловлювання, що концентрує у своєму семантичному полі найнесподіваніші асоціації. Підйомна сила новели, зазначено у висновках, – густа метафоризація тексту, яка, однак, не блокує епічного простору, натомість досить тонко і точно його акцентує. Враховуючи слушні думки М. Гайдеггера стосовно того, що смисл твору – не кінечний пункт, а лише напрямок, висловлюється переконання, що аналізована новела обіцяє уважному досліднику нові й нові відкриття.
Ключові слова: українська література Анатолій Колісниченко поетика метафора жанр жанрове мислення.
20. Стороженко Л. Г. Естетична платформа літературного обʼєднання «Ланка»–МАРС: європейський вектор
Стаття присвячена дослідженню світоглядно-естетичних аспектів діяльності літературно-мистецького обʼєднання «Ланка»–МАРС. З’ясовано, що участь в об’єднанні була логічним завершенням пошуків письменниками організації (Борис АнтоненкоДавидович, Григорій Косинка, Т. Осьмачка, В. Підмогильний, Є. Плужник та ін.) літературного середовища, де б не обмежувалася творча свобода, культивувалася ідея відродження української культури на основі прогресивних європейських цінностей і принципів. Акцентовано увагу на своєрідності шляху творчого самоствердження письменників «Ланки»–МАРСу, яка полягала у виробленні і втіленні естетичної концепції, що поєднала традиції вітчизняної літературної класики з світовими модерністськими тенденціями. Визначено «прохвильовістську» позицію організації та безпосередню участь «ланчан» у літературній дискусії 1925-го–1928-го рр. Окреслено рецепцію «Ланки»–МАРСу у літературознавчому дискурсі радянської критики, що зараховувала організацію до «попутницьких», «буржуазних», «антипролетарських».
Ключові слова: попутники буржуазна ідеологія європейськість світоглядноестетичні цінності ідеологія.
21. Фокіна С. А., Митєва Є. М. Концептуалізація лицарського статусу адресата вірша М. Цвєтаєвої «Хочеш знати, як дні проходять…»
В статье представлено прочтение самобытности концепта «рыцарство» в смысловой структуре цветаевского поэтического текста «Хочешь знать, как дни проходят...». Внимание сосредоточено на факторах концептуализации образа адресата стихотворения «С. Э.» – супруга Марины Цветаевой Сергея Эфрона. Помимо биографического контекста выявлены подтекстовые уровни, интертекстуальные отсылки, диалог со средневековым представлением о рыцарстве. Проанализировано как биографические аспекты, авторский миф поэтессы, а также различные культурные, интертекстуальные и символические пласты влияют на экспликацию цветаевских кодов в данном стихотворении.
Ключові слова: концепт рыцарство интертекстуальность символика авторский миф Сергей Эфрон.
22. Цепкало Т. О. Питання міфотворчості в рецепції літературознавчої наук
У статті розглядаються питання міфотворчості в рецепції літературознавчої науки. Узагальнюються, систематизуються та вдосконалюються теоретичні аспекти міфомислення. Вивчаються традиційні наукові погляди на архетипний образ, міфологему, міфему, символ, мотив, аналізується взаємозв’язок між цими компонентами та вдосконалюються наукові підходи до проблем реалізації міфопоетичних категорій у художній творчості. Структурні одиниці міфологічного тексту розглядаються в руслі архетипної критики з’ясовуються основні їх функції в художній творчості (аксіологічна, світоглядна, культурологічна, інтегративна тощо). Вибудовується загальна схема реалізації інваріантного ядра архетипу в літературних контекстах. Звертається увага на феномен авторського світобачення та його зв’язок із прадавніми міфологічними уявленнями. Розглядаються способи і види функціонування архетипних схем у літературі.
Ключові слова: архетип міфологема міфема символ мотив міфотворчість міфомислення.
23. Шевченко Т. М. Ризома як принцип композиційної організації збірки есе в сучасній українській літературі
У статті проаналізовано принципи структурування збірок есе Ю. Андруховича, Є. Барана, О. Бойченка, О. Забужко, І. Лучука, К. Москальця, С. Процюка, Л. Ушкалова тощо, доведено, що в основі їх організації покладено принцип ризоми, фундаментальна властивість якої – гетерогенність при збереженні цілісності. Виявлено, що збірки есе посідають вагоме місце в сучасній українській літературі, більшість із них укладено за принципом антиієрархічності і множинності, децентрованості й нелінійності. Розкрито зв’язок між збірками есе одного автора, котрі складають своєрідні серії, детально проаналізовно заголовки збірок у контексті ризомної організації, віднайдено плато, які формують збірки як об’єднання нового типу – відкриті системи, де немає центральних образів, а є тільки наскрізні. У статті наголошено на важливості подальшого більш ґрунтовного вивчення явища ризоми й есе як дискурсивної практики за перехідної доби.
Ключові слова: ризома есе збірник сучасна українська література плато образ заголовок.
24. Юрчук О. О. «Здесь русский дух, здесь Русью пахнет»: Російська імперія в рецепції Тараса Шевченка
Російський дискурс у текстах Тараса Шевченка неодноразово втрапляв у коло наукових зацікавлень українських літературознавців. Знаковими є постколоніальні студії над творчістю митця, в яких автори вдаються як до деконструювання імперських стереотипів щодо Кобзаря, так і до створення авторських матриць розуміння його текстуальності. У дослідженні актуалізовано рецепцію Тараса Шевченка на Російську імперію. Увага зосереджена на художніх текстах митця, особливо пильно – на щоденникових записах, що вміщенні в «Журналі», в якому, на нашу думку, ще більш увиразнено Шевченкове ставлення до російського імперського світу. Письменник формує непривабливий погляд на Російську імперію, її соціальні стани. Йому, українцеві, видається аморальною і дикою поведінка російських військових, поміщиків, а місця імперії сповнені для нього «всевозможной мерзостью».
Ключові слова: постколоніальна деконструкція рецепція імперський міф Російська імперія «люди імперії» «місця імперії».