Наукові праці - Філологія. Літературознавство - Том №277

Літературознавство
1. Горішна Г. М. Образна символіка майданної лірики
У статті розглянуто образи-символи поезії Революції Гідності крізь призму етнокультурних та національних особливостей світорозуміння українців, еволюції символізму в
українській літературі ХХ с. У творчій практиці авторів майданної поезії як активних учасників Революції Гідності проаналізовано фольклорне, міфологічне, філософське, естетичне
її підґрунтя, що дозволило окреслити оригінальну поетику символічного моделювання апокаліптичної дійсності і шляхи трансформації образної символіки окреслено процес психологізації поетичного наративу через застосування традиційних і новаторських символів,
колористики і художніх засобів, що посилюють їх експресивний вплив на реципієнта, сугестію морально-духовних, соціальних і національних ідеалів.

The article deals with the images and symbols of the Dignity Revolution poetry. The author traces the role of visual
thinking in the folk traditions. The Dignity Revolution poetry has not been investigated yet, therefore, it is an actual
theme. The relation between modern poetry and folk and myths has been explored. The aim of the investigation is the
analysis of the system of symbols in Maidan Poetry and of national symbols as the basis of new literary works. The object of the investigation is the poetry written during the Dignity Revolution, the subject is the images and symbols and
the peculiarities of their usage in the poetry. In the analysis, the comparative and historic, systematical and esthetic,
and descriptive methods have been used. The scientific value of the investigation lies in the fact that the peculiarities of
the authors’ poetic views during dramatic events have been described and the revolutionary poetry has been put in the
rank of the typologically similar ones, one of the components of the genre creation of the poetry such as visual symbolism has been defined. The object of the investigation defines the scientific value as well, since Maidan poetry is a new
phenomenon in the Ukrainian literary discourse of the 21st century and it has not been investigated conjointly. The obtained results can be used in the course of History of Ukrainian literature of the 21st century, in the optional courses of
the Maidan poetry or Modern poetry, in the process of preparing for secondary or tertiary school classes, in further
investigation of the Dignity Revolution poetry. The investigation proves that folk national symbols are mainly used in
the poetry. In order to symbolize the strength and power of the nation, the revitalization of the country, its hope for better, the symbols of guelderrose, falcon, oak, crane, dove, daisy are used. The negative connotation is attached to the
symbols of blood, death, raven, goshawk, papaver, cuckoo. The creation of typical maidan symbols has been observed.
Such symbols are characteristic of the time of changes in the society. The author compares them with those in the works
of the periods of Kozaks, Striltsi, war time and the struggle for independence. Such works are proved to be the sign of
moral and psychological changes and the indicator of social breaks.

Ключові слова: мотив Майданна лірика образ символ символізм фольклор.
2. Довіна М. С. Трансформація семантики міфологічних образів (на матеріалі української радянської літератури)
У статті на матеріалі художніх текстів української соцреалістичної літератури
проаналізовано питання семантичного наповнення міфологічних образів. З’ясовано, що
в основу радянського тоталітарного міфу покладено синтез сюжетів язичницьких та
християнських міфологій. Образи Жовтневої революції, Леніна, революціонера стали
визначальними в репрезентації радянського міфу. Для організації часопросторового виміру картини світу було використано образ Революції, через який маркувався сакральний та профанний хронотоп. Моделювання нової суспільної ієрархії відбувалося на основі моделі патріархальної родини, при цьому архетип батька репрезентовано через образ вождя, матері – Батьківщини (Москви). У радянському тоталітарному міфі семантичне наповнення образу «вождь» розширено до рівня «деміург». Тип міфічного героярятівника оприявнено в образі культурного героя, світогляд якого становить радянська ідеологія.

The article focuses on the question of semantic content of mythological images in Ukrainian socialist-realist literature. The main objectives of this study are to clarify the genesis of basic images of Soviet mythology, the allocation of
their functional aspects and principles of semantics transformation. It was found that the synthesis of pagan and Christian mythologies was used to form the basis of totalitarian myth. Images of the October Revolution, Lenin and revolutionist have become the basic categories of the Soviet myth. The image of the Revolution was used for the organization
of time-space dimension of world order. With the help of this image Soviet chronotop was divided into sacred and profane. The author argues that for the construction of a new social hierarchy the model of the patriarchal family was
used. The archetype «Father» was represented by the image of the leader («vozhd»), and the archetype «Mother» was
incarnated into the image of Motherland (Moscow). It was found that in Soviet totalitarian myth the image of «leader»
expanded its semantic content to the level of «demiurge». The model of the mythical hero-savior was implemented in the
image of a cultural hero, whose worldview was based on the Soviet ideology.

Ключові слова: українська радянська література тоталітарний міф міфологічні образи сакральне профанне.
3. Жук О. І. Комунікативні особливості ліричних текстів в’язнів ГУЛАГУ (на матеріалі тюремної лірики Василя Стуса, Яна Заграднічека та Віктора Бокова)
У статті розглянуто особливості внутрішньотекстових моделей ліричних текстів
Василя Стуса, Яна Заграднічека та Віктора Бокова, що стали політичними жертвами
комуністичного режиму. Простежено вплив екзистенційної ситуації ув’язнення на структуру ліричних текстів. Досліджено драматичну настроєвість лірики, яка формує різні
комунікативні типи: автокомунікацію в текстах В. Стуса, безособова форма ліричної комунікації Яна Заграднічека, апелятивна структура поезії В. Бокова. Акцентовано увагу на
авторській ідеї свободи духу та боротьби, яка символізується самозреченням в українського поета, аскетизмом у чеського та духом непокори російського. Здійснено зіставлення концепту пам’яті в творах поетів, яка стає учасником уявної комунікації. Визначено сутність національного образу птаха як символу свободи, що створює особливу комунікативну спрямованість. Таким чином окреслено індивідуальні підходи до ліричної комунікації кожного з ув’язнених поетів.

The present article deals with the communication features of lyrical texts were written in prison conditions. In this
article we try to combine the analysis of the literary text and the processes of literary communcation. Special attention
was paid to the types of communication: autocommunication in the text of Vasyl Stus (Ukrainian), impersonal form of
communication in lyric of Jan Zahradnichek (Czech) and appeals form of the structure of poetry of Victor Bokov (Rus-sian). The main aim of the research is to analyze the key similarities of themes of prisons lyric three Slavic poets and
differences between life and spiritual experience of each of them, given their texts original communicative orientation.
Communicative situation considered as being under the influence of limit situation of imprisonment, what was investigated with existential-dialogical approach. The corrosive properties were described with various forms sender (lyrical
«I», «We») and recipient (mental images memory, sorrow, appeal to wife, son, daughter, God). We consider the national bird image as a symbol of freedom that creates a special communicative focus. A general conclusion is made concerning the search for poets own individual ways of



Ключові слова: лірична комунікація комунікативна ситуація лірична експресія ліричне «Я» «Ми» образність.
4. Журавська О. В. Ірреальність як стратегія хронотопу химерного роману
У статті актуалізовано проблему вивчення хронотопу химерного роману – одного з
найяскравіших явищ в українській літературі 2-ї половини ХХ століття – як такої, що потребує ґрунтовного розкриття. Автором відзначається, зокрема, необхідність аргументації використання термінології означення хронотопу химерного роману, а саме вибору
найбільш адекватного терміну (часові зсуви, ірреальний чи нереальний хронотоп тощо),
оскільки від цього залежить фактично теоретичне осмислення специфіки жанру. На думку
автора, саме термін «ірреальний хронотоп» відображає специфіку художнього цілого українського химерного роману. Зазначається, що протиставлення реального й ірреального,
яке ґрунтується на підставі критерію функціональності (реальний хронотоп є основою вибудови сюжетно-побутової канви твору, а ірреальний – переформування простору відповідно до авторської концепції), потребує подальшого вивчення й уточнення.

This paper investigates the unreality as a main strategy of the chronotope of the «chimeric» novel. The basic concept we operate with during the analysis of genre and stylistic peculiarities of the ‘chimeric’ novel is chronotope.
M. Bakhtin considered that the chronotope was the essential interrelation of ‘temporal and spatial relations, artistically
developed in literature’. Herewith the researcher insisted upon the leading beginning of the chronotope being time. The
topicality of a work is conditioned by the fact that the problem of conformity chronotope and genre in history and criticism of literature, which in the modern theoretic literature got the name «chimeric», is not studied enough. The term
«irreal time-space» shows the specificity of the artistic whole Ukrainian chimeric novel, but requires further theoretical
understanding. In particular, the contrast between the real and the irreal, which is based on the basis of functional criteria. Herewith in sufficiently availability of this connection doesn’t cause any objections. Real time-space is the basis
for building plot canvas works, and surreal – the transformation of time and space, according to the author’s concept.
Research of chronotope of chimeric novel allows to avoid this innuendo and opens new horizons in studying this literary phenomenon.

Ключові слова: хронотоп химерний роман реальний й ірреальний деформація хронотопу.
5. Кірячок М. В. Інтертекстуальність як форма художньої реалізації апокаліптичних візій в українському постмодерністському романі
У статті окреслено специфіку потрактування поняття «інтертекстуальність» в контексті постмодерністського тексту, схарактеризовано роль та особливості втілення інтертекстуальних зв’язків в українському апокаліптичному романі, визначено вагоме місце міжтекстовості у процесі художньої реалізації варіативних кінцесвітніх візій у прозі
Ю. Іздрика, Є. Пашковського, О. Ульяненка, засобами котрої актуалізуються літературно-історичні асоціативні площини (релігійні та художні тексти, прадавні вірування, травматичний історичний досвід різних країн та епох та ін.), що постають підґрунтям узагальнених уявлень про апокаліпсис, а також слугують важливим джерелом
формування сповненого есхатологічної напруги кінцесвітнього простору тексту.

Intertextuality is the immanent element of polystylistics of postmodern novel (and also one of leading concepts of the
modern literary thinking) that is marked by the varieties of determinations, types and forms, and executes in text various functions: method of constructing of text strengthening of the content of work by introduction to text of earlier
ideas and characters creation of unique literary-culturological plane of text crossing and harmonious coexistence of
many measuring of existence of humanity within the limits of one text. In postmodern prose intertextuality becomes one
of the form of actualization of literary-historical associative area in the apocalyptic novel that forms the basis of generalized concepts of the apocalypse, serves as a vivid embodiment of postmodern ideological admonition, gives texts psychological-metaphysical intension, deep symbolism and metaphoricity, stimulates the process of the evolution and modification of novel genre forms and, as a result, gives the possibility to integrate wholesome the authorial models of
apocalyptic predictions in prose text. The Subject of research – intertextuality as a form of expression of literary-vivid
models of apocalypse in the Ukrainian postmodern novel. The Aim of the paper – to make a complex investigation of the
role and the specific character of embodiment of intertextuality in the variant literary models of apocalyptic visions in
the Ukrainian postmodern novel. Research methods. Research methods. The character of tasks of research and the
specific character of the scientific article stimulated the choice of such methods: cultural and historical, descriptive method, elements of linguostylistic analysis. The scientific novelty of work. First in Ukrainian literary criticism the role of
intertextuality in creation of literary-vivid models of apocalyptic visions in the Ukrainian postmodern novel was complexly investigated. The results of given research can be drawn on in teaching of philological disciplines (history of Ukrainian literature of postmodern period), during development of the historical and literary educational special courses
in higher educational establishments of humanitarian profile.

Ключові слова: інтертекстуальність постмодернізм апокаліпсис візія гра пророцтво.
6. Кость С. С. Слов’янські літератури в інтерпретації Карела Запа
У статті порушено питання інтерпретації слов’янських літератур у літературнокритичних публікаціях і листах К. Запа. Автор аналізує огляди та інші публікації К. Запа, що стосуються польської літератури, його праці, поява яких зумовлена перебуванням у Львові і які стосуються українського сегменту слов’янського життя автор аналізує і листування із Станком Вразом у контексті іллірійського питання і проблем слов’янського світу загалом. Мета цієї публікації полягає в тому, щоб з’ясувати, у чому
К. Зап вбачав особливості й завдання літератури слов’янських народів, довести, що він
сприймав цю літературу не лише у слов’янському, але й європейському контексті.
Автор вважає, що ставлення до російської літератури доцільно досліджувати окремо, зважаючи на неоднозначне ставлення до ідеї слов’янської взаємності, до ідеї слов’янської єдності у середовищі російських літераторів і тих діячів, які цікавилися слов’янським питанням. Автор доводить, що К. Зап розглядав слов’янські літератури у європейському літературному і духовному контексті, виступав за рівноправність слов’янських народів, захищав право кожного народу на розвиток своєї літературної мови і літератури.

The subject matter of the article is Karel Zap’s attitude to Slavic literatures, their characterization expressed
in his literary and critical publications and epistolary heritage in the context of the idea of Slavic unity. The aim of the
article is to investigate peculiarities and objectives of the literature of Slavic peoples as viewed by K. Zap, to prove that
he perceived these literatures not only in Slavic, but in the European context. The methodological basis of the article is
comprised of the statements and views of the prominent Ukrainian scholars such as I. Franko, M. Hrushevsky,
K. Studynsky, D. Chyzhevsky, D. Doroshenko et al., expressed in their writings concerning the literary history
of the Slavic peoples. The author uses such general scientific principles as historical, systemic, informative, cognitive.
The academic novelty of the publication is in the fact that the problem formulated this way has not been examined by
the researchers (P. Hontar, J. Horák, V. Hostička) of Karel Zap’s activities yet. The results of the publication can be
used for lectures on the history of Slavic literatures, including Czech, as well as on the history of the Slavs. The author
of the article makes the following conclusions: 1) as a person of European education with appropriate training K. Zap
did not consider literature of each of the Slavic peoples in isolation from the general European literary and spiritual
context 2) K. Zap was aware of the fact that the literatures of the Slavic peoples were at different stages of development 3) K. Zap perceived literature as one of the powerful means of preservation and formation of national identity
4) K. Zap fundamentally opposed to the idea of messianism, which was declared by some Slavic public figures (that
concerned the Polish and Russian literature) he advocated equality in Slavic relationships and the right of every nation
(for example, the Ukrainians) to have their own literary language and literature 5) K. Zap became disappointed in the
idealistically interpreted idea of Slavic reciprocity, the possibility of practical realization of the idea of Slavic unity in
the context of the geopolitical situation of that time in Europe, but all his activities spoke for his tireless desire to work
in the field of national life, and respect for the literary achievements of each Slavic nation.

Ключові слова: Карел Зап слов’янські літератури українська література польська література література іллірійського руху ідея слов’янської єдності, національна ідентичність.
7. Лавринович Л. Б. Аeternum – momentum – kairos: темпоральні аспекти міфопоетики у збірці Алеся Рязанова «Гліна. Камень. Жалеза»
У статті йдеться про темпоральну складову в міфопоетиці збірки «Гліна. Камень.
Жалеза» сучасного білоруського поета Алеся Рязанова. Автор моделює власний естетичний досвід рецепції часу. Стверджується, що образи-концепти зображених у збірці
«праречовин» каменю, глини, заліза містять темпоральні конотації, які проектуються
на поняття відповідно «aeternum» (вічність), «momentum» (мить), «kairos» (сприятливий момент, розрив, що не є часом, але організує темпоральність, надає їй змісту).
Символічна модель світу в поетичній збірці А. Рязанова містить міфопоетичну складову. Нежива природа в цій моделі ієрофанна, вона є проявом Божественного, «першоречовини», чиї назви винесені в титул збірки, – в основі творення світу. Автор мислить їх у категоріях часу та процесуальності. Вони вписуються в систему темпоральних стосунків, які відбивають уявлення автора про діалектику розвитку людини та
світу.

The subject of the research is the mythopoetics of the collection by modern Belorussian poet Ales Ryazanov «Clay.
Stone. Iron» with reference to the temporal aspects of reality depiction. The theme is the realization of the temporal
component of mythopoetic images of following «primary elements» as clay, stone and iron. The aim is to identify the
peculiarities of the artistic comprehension of time as an important constituent of meditating space of the lyrics created
by Belorussian poet. Certain elements of hermeneutic literary work interpretation, mythological criticism and thematological method have been applied to the work. The novelty of the work consists in the fact that conceptual images reflected in the collection «primary substances» of stone, clay and iron have been analysed with a view to the notions
«Aeternum» (eternity), «Momentum» (instance), «Kairos» (favourable moment, gap that is not time but organizes temporality, gives it sense) respectively. The sphere of results application is historical-literary (an investigation of modern
Belorussian literature) and theoretical (aspects of time poetics in modern lyrics). Symbolic model of the world in A.
Ryazanov’s poetry collection is created due to the mythopoetic beliefs. The nature in this model is the manifestation of
Divine, thus depicted primary substances are in the basis of world creation. Despite the fact that primary substances
are subjective-spatial, the author does not consider them in special categories, but in terms of time and process. They
are inscribed in the system of temporal relations that can be defined as a triad of antique notions «Aeternum – Momentum – Kairos» and reflect author’s beliefs about the dialectics of human and world development.

Ключові слова: aeternum momentum kairos поетика часу міфопоетика темпоральність А. Рязанов.
8. Лі Ялінь Місце творчості І. Анненського в літературі Срібного століття в оцінці Г. Адамовича
Статья посвящена анализу публикаций Г. Адамовича, которые представляют оценку
места И. Анненского в литературе Серебряного века. И. Анненский был примером для молодых поэтов, загадочной и таинственной личностью своего времени. Значительное количество публикаций Г. Адамовича, которые посвящены творчеству И. Анненского, стали
поводом для этой публикации, которая констатирует высокую оценку критиком поэта.
Г. Адамович считает его творчество важной страницей в литературе Серебряного века.
Критик ставит имя поэта в один ряд с авторитетами символизма, настойчиво определяя его место среди них. Главная цель критических оценок Адамовичем поэзии Анненского
заключается в популяризации его творчества, в стремлении определить его ведущее
место в русской литературе начала ХХ века.

It is analyzed the Adamovich’ publications, which are devoted to the role of Annenskiy in literature of Silver Age. Giving
frequent references to Annenskiy creative heritage by means of different unrelated for a poet-symbolism reviews, the author
wrote some fundamental works, where «Innokentiy Annenskiy» (1924) is the most one. It was the first publication about
Annenskiy in migration. Adamovich accents those young poets from Saint Petersburg, who listened and appreciated him,
were surprised and captured by his strange, arrogantly closed, almost mysterious personality and his bizarre conversation.
The aim of the article is the realization of analysis of the place of works by Annenskiy in literature of «Silver Age» from
perspective of Adamovich assessing. The name of Annenskiy has become determinant in history of literature of Silver Age
for Adamovich. His works, along with the works of other recognized authorities of that period, formed the poetry picture of
the early twentieth century that has not been studied in modern literary criticism absolutely. So, it defines the scientific novelty of our publication.The critic, puts the poet unappreciated name in a line with the authorities’ names of symbolism,
strongly defines his place among them. The main objective of Adamovich’ critical assessments of the poetry by Annenskiy
are in the promotion of his work, in an effort to determine his leading position in literature of the Silver Age. The prospects
of our investigation are to review Annenskiy impact on the poetry of «Parisian note», which was created by him.

Ключові слова: рецепция репрезентация Серебряный век символизм.
9. Накашидзе І. С. Засоби сакралізації образу батьківщини в поезії української діаспори в Канаді другої половини ХХ ст
У статті досліджуються художні засоби, за допомогою яких досягається сакралізація образу батьківщини, що є центральним у літературі діаспори. Матеріалом для аналізу стали
ліричні твори представників української діаспори в Канаді другої половини ХХ ст.: Яра Славутича, Л. Коровника, Р. Кедра, Л. Мурович, В. Ворскло, Дана Мура, О. Черненко, А. Шум, О.
Смотрича, О. Зуєвського, І. Темертея, Л. Тиховської. Виявлено, що Україна ліричними героями ідентифікується як священна земля, до якої линуть думки на чужині. Сакралізація її образу досягається за допомогою традиційних для української літератури релігійних (біблійних) образів (зокрема Богородиця, рай, пекло) та національних архетипів (образів народнопоетичної творчості) (наприклад, мати, євшан, калина). Вагоме місце серед них посідає архетип матері.

History of the Ukrainian Diaspora in Canada demonstrates active development of Ukrainian literature. The main subject in emigration poetry is the theme of motherland-Ukraine. An appeal to it is the expression of spiritual connections with
the motherland and the manifestation of national identity and affiliation to Ukrainian literature. Naturally, the image of the
country becomes sacred. The purpose of this article is to research means of sacralization of image of motherland in the
works of Ukrainian-Canadian poets of the second half of the 20th century (Yar Slavutych, L. Korovnyk, R. Kedr,
L. Murovych, V. Vorsklo, Dana Moore, O. Chernenko, A. Shum, O. Smotrych, O. Zujevskyj, I. Temertey, L. Tihovska). In the
depiction of image of Ukraine authors used various means. But in this paper, this image is considered in the context of the
sacred that is unexplored. Therefore, this research is essential. It was revealed that Ukraine is identified by lyrical hero as
sacred land to which the thoughts are flying from the foreign land. Sacralization of the image of motherland is achieved by
using traditional for Ukrainian literature images: 1) religious (Biblical) 2) national archetypes (images of folk art). An
important place among them occupies the archetype of the mother. While comparing the motherland with the image of the
God’s Mother (biblical principle) directs to the image of Ukraine-mother, the national poetic tradition – to the image of a
girl, a woman. The images of oak, yevshan, guelder rose are allocated in the system of folk images as symbols of wisdom of
ancestors, historical memory.

Ключові слова: україномовна поезія Канади образ батьківщини сакралізація народнопоетичні образи міфологема.
10. Немченко Г. В. Фольклоризм драматургії Михайла Старицького
Простежується фольклорна поетика в літературному доробку М. Старицького, акцентується увага на народнопоетичних джерелах драм та комедій митця. Автор досліджує фольклорні компоненти, що вплинули на мовні риси та стильові домінанти в доробку
корифея українського театру. Висвітлюються особливості засвоєння жанрів ліричної,
календарно-обрядової та історичної пісні, народної думи та легенди у драмах митця. На
прикладах окремих творів М. Старицького з’ясовуються функції пісень, роль паремій у
поетиці творів письменника та в їх естетичному звучанні. Як тонкий знавець українського та світового фольклору драматург зумів поєднати фольклорну стихію зі своїм художнім світом. Матеріали статті можуть бути використані у практиці роботи вищої
школи при вивченні літературознавчих курсів та фольклору.

The article deals with the peculiarities of folk genres mastering in the literary works of Michailo Starytskyi. The
artist is a member of the corypaeuses of Ukrainian theater, renowned personalities in the field of culture. He was a likeminced person of M Lysenko, M. Kropyvnytskyi, I. Karpenko-Karyi, M. Zankovetska, M. Sadovskyi, P. Saksahanskyi.
M. Starytskyi name is inscribed in gold letters on the historicaly tablets of the world art. The literary heritage of
playwright is very rich and various. He wrote about thirty plays including original texts based on folk sources, staging,
processing, which extended the then theatrical repertoire in Ukraine. The delimitation of functions of folk components
in the poetics by M. Starytskyi in the main theme of the study. The aim of the article is to trace the peculiarities of folk
genres mastering in M. Starytskyi’s drama. Methodology: the works of Ukrainian and foreign scientists in the field of
literary study, folk study, mythology, ethnography and art criticism are theoretical and methodological basis of our
study. The systematic, comparative and historical, comparative and typological methods of study are used. Scientific
novelty is determined by fact that it finds out in detail the functions of various folk genres in M. Starytskyi’s dramatic
heritage. Field of application: research materials can be used in high school during study of basic and special literary
courses and folklore. Conclusion: the playwright managed to combine organically the folk element with his art world,
using his deep knowledge in Ukrainian folklore world. This creative symbiosis provided unusual stage success and
popularity to dramas and comedies by M. Starytskyi’s untill today.

Ключові слова: фольклоризм фольклоризація драматургія мовні особливості стильові домінанти народні пісні.
11. Оздемір О. В. «Заробітчанська проза» О. Драчковської
У статті на матеріалі повісті О. Драчковської «Нянька-Ненька» проаналізовано специфіку авторепрезентації, співвідношення першоособового оповідача із «я»-персонажем, особливості оповідної фокалізації, форми об’єктивації авторської присутності в
описуваному світі, а також алгоритми авторської інтерпретації персонального автобіографічного сюжету в фікціональній та фактуальній оповіді. Аналізуються структурно-семантичні особливості «заробітчанської прози». Апелюючи в постмодерній формі
ігнорування причинно-наслідкових зв’язків та часопросторовою наративною послідовністю до масової аудиторії з активним її залученням до діалогізування, через використання зовнішньо- та внутрішньотекстових пактів, О. Драчковська порушила надзвичайно актуальну проблему вітчизняного сьогодення – жіноче заробітчанство та
зуміла створити дуже реалістичний перформативний конструкт – українська жінка-заробітчанка. Щоправда, індивідуальне тут домінує над національним контекстом, котрий, як правило, слугує лише тлом особистісної ідентифікації.

The article deals with the actual issue of modern domestic literature studies, namely analysis of the main
autobiographical narrative trends of gender self-reflection in modern «women» prose and, in particular, distinguishing
it from the phenomenon of «migrant prose» based on material of O. Drachkovska’s narrative «Nurse-Mother». The
attention of the national scientific-critical society was drawn by originality of artistic understanding of the emigration
phenomenon in Ukrainian prose of the last third of XX–XXI centuries. Studies by V Aheeva, P.-A. Budin, O. Vozniuk,
T. Hundorova, S. Pavlychko, G. Skurtul and other domestic and foreign scholars which deal with various aspects of
artistic life and creativity in immigration discourse of continental authors. However, there aren’t separate works which
deal with the phenomenon of female «migrant prose» and narrative practices of its representation yet. The clarification
of ideological and artistic characteristics and forms of ego-narrative objectification in the novel by O. Drachkovska «Nurse-Mother» became the aim of exploration. Research works on narratology by such scholars as R. Barthes,
G. Genette and others became an important component of a methodology basis to achieve this aim. Consideration of
autobiographical narrative forms was based on the ideas of works by P. Lejeune, G. Genette. The conclusions will contribute to a better comprehension of «women» prose of late XX – early XXI centuries. O. Drachkovska opened a highly
topical issue of national modernity which is women migrant worker concept and managed to create a very realistic performative construct – Ukrainian migrant worker woman appealing to mass audience in a postmodern form of ignoring
cause and effect coherence and time-space narrative sequence with the active involvement of dialogue through the use
of external and internal textual pacts.

Ключові слова: жіноча проза еґо-наратив автофікшн перформативний конструкт заробітчанська проза.
12. Раковська Н. М. Ментальний простір в інтеграційній моделі Ап. Григорьєва
В современном гуманитарном дискурсе активно обсуждаются новые подходы к анализу художественных текстов, в том числе и синергетический. В этом плане особый
интерес представляет критическая рефлексия, в центре которой философское, культурологическое, естественнонаучное знания. Однако конкретных исследований в области теории литературной критики чрезвычайно мало.
В статье рассматривается теоретическая модель литературной критики Ап. Григорьева, которую можно определить как интегративную. Интегративность определяется особенностью философского видения мира, естественнонаучными представлениями о художественном тексте как части мирового поля, в центре которого ментальные пространства, обусловленные органической сущностью литературы, ее архетипическими и мифопоэтическими особенностями. Искусство и литература трактуются
Ап. Григорьевым как явления трансцедентального уровня суть, которых заключается в
их органическом живом пространстве, а текст рассматривается как проявление психоментального сознания писателя. Материальная вещественность литературы, текст
как физическое и духовное тело соединяются в модели Ап. Григорьева как единое целое
и выражается в своеобразном афористическом, метафорическом стиле критических
статей.

Creative heritage of the Ap. Grigoriev occupies a special place in the history of literary criticism of the mid of XIX
century. However, there is no active interest to it in the modern literature science. Applying different methods of study,
it should be pointed out that the collection of the critical model of Ap. Grigoriev represents a particular system.
His model provides integrative character because it possesses reflection with West European philosophical esthetic
and natural-science thought and Russian culturologic space. Studying the model of the Ap. Grigoriev as integrative
gives the opportunity to see in his articles an accurate logical design and, at the same time, an inter subjectivity.
Components of the specified model are mental spaces of Russian classics, from Grigoryevsky’s interpretation of
creativity of A. Pushkin and to F. Dostoyevsky. Creation of essentially new concept of «organic criticism» has been
connected with a patriarchal world feeling of the critic. In turn both Shelling’s idea of transtsendal and Slav’s feeling
ideas of people and national influenced on world seeing model of Ap. Gregory. The judgment of ideas of literature as parts of «a live organism» (physiophilosophy), the literary text as alive, natural body which has absorbed in itself psychological and mental states, genetic and acquired became also significant.
Considering that the integrative model consists of a number of mental spaces, the subject perception of Pushkin
harmony, Lermontovsky’s and Gogol’s disharmony, a mythological poetics of N. Ostrovsky, N. Goncharov, archetypical and psychological of L. Tolstoy and early F. Dostoyevsky is considered (so the information including experience of
the subject (memory) and direct presence of the critic in modern to him literary space.
Thus, the evidential base of literary critical heritage of the Ap. Grigoriev as a system, but not completed is formed.

Ключові слова: ментальное пространство критика интегративная модель стиль мифотворчество интерпретация.
13. Росінська О. А. Комунікативні стратегії хронотопу в постмодерній поезії
У статті аргументується доцільність дослідження категорій простору в постмодерній поезії в контексті опозиційності категорій ментального простору ліричного суб’єкта, що реалізується в художньому цілому поетичного тексту, утворюючи складну
систему. Автор враховує фундаментальне твердження про те, що в художньому тексті просторовий символ набуває ознак специфічно виявленого знаку культури. Працюючи
з асоціативністю, усім спектром смислів символічного, поет розширює поле інтерпретації художнього цілого свого твору. Аналіз поетичних текстів дає можливість зробити
висновок про глибоку ментальну закоріненість просторових образів, дослідити опозиційність просторових образів, що фіксують основу ментального простору, а також схарактеризувати притаманний постмодерній поезії специфічний пошук зняття опозицій як
спосіб відчуження від ворожого суб’єктові абсурдного світу.

This research work is devoted to study of the specific features of poetry chronotop. The special attention is played to a
mythological chronotope, which incarnates the idea about the necessity of returning to the world of the christian values.
Modifications of literary space, expansion of their semantics and functions have influenced the genre of the poetry. The
symbols analysis for chronotop indication actualizes the symbols-images of space, a road symbol and a road crossing
(section) as a virtual location of a lyrical subject. Working with associativity, the full range of symbolic meanings, poet
expanding field of artistic interpretation of the whole of his work.

Ключові слова: хронотоп ментальний простір ліричний суб’єкт постмодерна поезія.
14. Сидоренко О. В. Образ священнослужителя в українській сатирично-гумористичній літературі XVIIІ ст. та західндноєвропейській «низовій» літературі
У статті здійснено тематологічний аналіз образу священнослужителя в різнонаціональних жанрових модифікаціях, зокрема французьких фабліо, німецьких шванках, англійських джестах та творах українського низового бароко. Адже попри несинхронну
тяглість їх об’єднує з усього проблемно-тематичного діапазону антиклерикальна тематика, різниця простежується лише у спектрі сюжетних мотивів, оскільки останні є
національно-детермінованими від історико-культурних реалій. Так, середньовічні французькі фабліо носять спорадичний характер при викритті церковного кліру німецькі
шванки, пік популярності яких припав на часи Реформації, демонструють тотальний
критичний пафос у ставленні до священиків англійські джести зафіксували критику католицької церкви та одночасну пропаганду англіканства зразки українського низового
бароко з їх антиклерикальною спрямованістю засвідчили секуляризацію свідомості,
спричинену просвітницькими ідеями.

Beginning with the 12th century «low» literature appears in West European literatures. Genre variations of
this subculture in national literatures (French fabliau, German schwanks, English jests) functioned in different chronological bounds, but genre and stylistic peculiarities, problem and subject spectrum, conceptual and esthetic criteria, ideological focus were the same. Historic and cultural situation in Ukraine marked the absence of the «low» literature
as it is, but the works of low baroque have a lot in common with West European patterns on the thematic level as well
as on the poetics level. It helps to trace typological ties of native laughter literature with West European «low» one in
particular on the level of comparative tematology. Unfortunately the comparative studies of Old Ukrainian literature
are still held not enough. Anticlerical themes are general for all given patterns. Priorities of the mentioned imageological dominant during a lot of centuries all over Europe demonstrate the folk protest against the representatives of clergy
and the church itself. Asynchronous functioning of these genre modifications helps to track the evolution of protest
mood against the church in general and clergymen in particular. So, in fabliau, the genre existing in the Middle Age,
greediness, longing for illegal enrichment are being activelycriticized. But it is not regular. Unworthy deeds of clergy
are given as sporadic. Anticlerical motives in the schwanks acquire the resumptive character, the criticism spreads all
over the social stratum. Such a mood in the schwanks is caused by a prevalent atmosphere of a German society before
and during the Reformation. Spread of anti-Catholic moods and popularization of Anglicanism called forth the criticism of clergymen in the English jests. In the low baroque the specificity of Orthodoxy causes the crushing criticism not
only of the clergy, but also the friars. The given comparative analysis allows to say that the mentioned national modifications form a regional literary community.

Ключові слова: фабліо шванк джест низове бароко тематологія антиклерикальні мотиви.
15. Сподарець Н. В. Компаративне дослідження літературної критики Микола Євшана та Миколи Гумільова: аксіологічний аспект
В статті обґрунтовується та простежується спільність естетичної аксіології Миколи Євшана та Миколи Гумільова як виразників домінуючих модусів модерністської свідомості в українській і російській літературній критиці 10-х років ХХ століття. Порівняльний аналіз літературно-критичних концепцій М. Євшана та М. Гумільова дозволяє
констатувати близькість естетичних стратегій, що були задані певними культурноісторичними і етноментальними інтенціями їх критичної свідомості.

The article examines and explains the common aesthetic axiology of Nikolay Yevshan and Nikolay Gumilev, literary
critics of the main mode of modernistic consciousness in the Ukrainian and Russian literature of the 10-s years of the
20th century. The comparative perspective of the study of the critic’s literal-critical system is consistent with the intentions of their critical consciousness. The term used by Gumilev in his aesthetic declarations to the experience of the
writers of the preceding cultural epochs (Shakespeare, Rabelais, Villon and Gautier) is considered by me as an indicator of the cultural and aesthetic mode of his critical consciousness. Gumilev prefers an ontological approach the existential questions in the work of these writers, which they associated with the pathos of beauty and wisdom. The issues of
Yevshan’s aesthetic program are determined by his position as citizen, a patriot with a national idea. The axiological
reference point for the critic was the work and the position of Taras Shevchenko. Yevshan’s typological criticism status
in modern literary criticism has not been clearly defined yet. The analysis allows to draw certain conclusions. Obviously, the literary critics of the 10-s years came from the general setting of modernism axiology on the productive absorption of certain ontological, aesthetic and poetic experience of previous literary trends and individual writers. The comparative analysis of the literary-critical concepts of Yevshan and Gumilev in the 10-s years helps to determine the proximity of aesthetic strategies, given by certain cultural-historical and ethnomental intentions of critical consciousness.

Ключові слова: естетична аксіологія модерністська свідомість українська та російська літературна критика Микола Євшан Микола Гумільов.
16. Ткачук Р. Ф. Риторичні стратегії полеміки у трактаті митрополита Велямина Рутського «Examen Obrony, to jest odpis na script, Obrona Werificatij nazwany, w którym się zgromadzenie Wilenskie Zejścia Ducha iustificuie, że nie popadło w Sowitą Winę, sobie zadaną»
У статті проаналізовано полемічний твір митрополита Велямина Рутського, написаний у відповідь на «Оборону Верифікації» Мелетія Смотрицького. Трактат унійного
богослова порушував низку питань суспільно-церковних відносин першої половини
XVII ст., розкритих у цій публікації. Зокрема, висвітлено міркування автора щодо поставлення нової православної ієрархії у 1620 р. патріархом Теофаном, з якої розпочалася
нова хвиля релігійної полеміки в українському письменстві. У статті наведено міркування щодо виникнення назви твору, досліджено засоби ведення полеміки автора із
опонентом, персвазивні прийоми, історичні джерела, які слугували автору для аргументування думки. Деталізовано риторичні стратегії, застосовані митрополитом Велямином Рутським у творі, як от: розбір помилок у доведенні Мелетія Смотрицького, реінтерпретація богословських джерел, на які покликався супротивник.

The paper deals with the Ukrainian writer, theologian of XVII century Velamin Rutski. In the article it is analyzed
the one oh his polemic work, written as the answer for the Meletiy Smotrycki. The work of Velamin Rutski is concerned
to legality of formation of new orthodox hierarchy in 1620 year by patriarch Teofan. This event in religious life of
Ukrainians aggravated of a church crisis and caused the new wave of polemic, that remained in literary works of that
time. The author, using rhetorical, stylistic means, historical and theologian resources, applied to orthodox society, the
authority of Poland with the purpose to prove the illegality of new hierarchy. For Velamin Rutski, who was the metropolitan of Kyiv Church, it was important question to save the unity of orthodox believers for diffusion the idea of union
with the Pope. The main subjects of the work of Velamin Rutski were the questions of church law, the truth of doctrine
of Catholic Church, the seeking the ways of solution the crisis in religious life of Ukraine. Velamin Rutski formed his
polemic with opponent on the analysis the meanings of the church terms, revealing his mistakes in explication of the
works of theologians, the interpretations his religious heritage in the context the church and social relations of that
time.

Ключові слова: полемічне письменство церковна унія Київська митрополія Папа Римський Мелетій Смотрицький.
17. Цуркан І. М. Національний варіант символізму Олександра Олеся
У статті досліджується формування художньо-естетичної концепції символізму
Олександра Олеся в контексті вітчизняної традиції. Окреслено вплив поетики символізму, найважливішою складовою якої стала лірична настроєвість та музичність поетичної фрази, що створювали в уяві індивідуальний образ духовного буття на шляху до
найвищої краси і мрії. Проаналізовано образ природи, що не ототожнюється зі світом
реальним, а залишається тільки світом романтичним, набуваючи у своєму вираженні
певних імпресіоністичних рис. Репрезентовано настрої людини, її почуття за допомогою символів природи, що розкривають такі філософські категорії, як перебіг часу,
миттєвість життя, марність суєти в творчості Олександра Олеся. Окреслено функціонування образів природи, що можуть виступати формантами загальних психологічних станів епохи і характеризувати особисті переживання та настрої поета.

The radical change in the formation of European thinking, that determined the representation of the image of the
world as a vivid and dynamic organism, that can be known only by intuition and fancy, was still in Romanticism in contrast to versus rationalistic and empirical philosophy of Enlightenment. Based on the new concept of the world and of
human being, the transition from Enlightenment to Romanticism led to the revaluation of the ideological and aesthetic
principles.
The creativity of Oleksandr Oles is marked by the influence of the romantic poetics, the most important component
of which was the lyrical mood and the melodiousness of the phrases, that created the individual image of the spiritual
being on the way to the beauty and dream.
Symbolists considered the art to be the most consummate variety of the perception and drew the truth of life from
the book of nature, placing the poetry as a form of self-expression, that shouldn’t take into consideration the traditional
models and is programmed to open the human soul, the mysteries of the space and the contradictions in the society.
Oleksandr Oles brought the idea of the «inner individual», who revolted against the world and the public and government norms. The originality of the system of the artistic images, motives, spirits, rhythm and melodic absorbed the
powerful lyricism of the poets’ sensitive soul.
That’s why the purpose of this article is the revelation the images, which creates the metaphorical universe, filled
with symbols of the human existence. Obtaining the purpose envisages to investigate the national version of Oleksandr
Oles’ symbolism and to reveal its realization in the authors’ interpretations. The methods of the research are based on
the main principles of the philological analysis of the text. The determined tasks foresee the use of elements of comparative and hermeneutic analysis as a general interpretation of literary texts.

Ключові слова: символізм образ природа символ знак мотив душа.
18. Шарагіна О. В. Генезис «тихої лірики» (1960–1980 рр. ХХ ст.) в літературному процесі слов’янських народів (Україна, Росія, Болгарія)
У статті розглянуто феномен «тихої лірики» в порівняльному контексті слов’янських літератур, зокрема українській, російській та болгарській. Проаналізовано
ідеологічну складову «тихої лірики» в різних національних культурах, яка полягала у
зверненні до традиційності та демонстрації мовчання як внутрішньої непогодженості
із політичною узурпацією мистецького простору другої половини ХХ століття. Досліджено поліваріативний спектр її номінативних дефініцій та класифікаційний поділ літературного процесу у 1960–1980-х роках минулого століття. Репрезентовано художньо-образні домінанти вказаного літературно-естетичного явища, які апелювали
до онтологічних категорій істинності людського існування, безпосереднього зв’язку
людини із природним універсумом та зверненні до внутрішнього світу ліричного суб’єкта.

The article deals with the phenomenon of the «silent poetry» in the context of comparison of Slavic literatures: Ukrainian, Russian and Bulgarian in particular. The ideological component of the «silent poetry» in different national cultures is analyzed, which was represented in the appeal to the tradition and the demonstration of the silence as an internal
inconsistency with the political usurpation of the artistic space of the second half of the previous century. After all the cultural era of 1960’s – 1980’s of the 20th century was characterized as a loud artistic takeoff, lyrical experimentation and
eventually a powerful calm as a form of a protest against the ideological system. The discrimination of Ukrainian cultural
array in the early seventies created the social status of «art of silence». Such creative muteness of the «period of stagnation of the Soviet Union» expanded to all the levels of cultural life of the «quiet» intellectuals of not only Ukrainian literature, but Bulgarian and Russian as well. It should be noticed that the main identifiers of the Russian silent poets were not
only art and figurative expressiveness of silence and quietness as the components of the creative work’s structure and neither were the markers of the ideological position of the artists, but the motivational system of the creation in the channel of
the folk and meditative elegy. The options for its nominating definitions and classification division of the literary process in
1960–1980-ies of XX century in these countries are investigated. Artistic and imaginative dominants of the mantioned literary phenomenon that appealed to the ontological categories of verity of human existence, connection of a person and
natural universe and appeal to the inner world of the lyrical subject are represented.

Ключові слова: «тиха лірика» мовчання-homo silentio тиша-naturalis silentio «внутрішня еміграція» герметизм.
19. Швець А. І. Збірка Наталії Кобринської: «Казки»: творча ґенеза, проблеми рецепції, семантика та поетика
У статті проаналізовано збірку «Казки» (Чернівці, 1904) Наталії Кобринської з погляду творчої ґенези й видавничої історії, критичної рецепції, поетики і семантики образності, на тлі стильових тенденцій української літератури. Особливість неофольклоризму казкотворів Кобринської полягає в самобутньому експлікуванні поетики народнопоетичних передтекстів як джерела мотивів і тла для розгортання глибших
пластів народного світовідчуття, в продуктивному «контактуванні» з фольклорним
світом та пошуку нових модерністських форм художнього освоєння фольклору (символізм, містицизм). Код казки постає в цих творах не генологічно регламентованим
конструктом, а радше олітературненою фольклорною оболонкою для вираження екзистенційних, морально-етичних, духовних смислів та онтологічних універсалій.
Збірка збурила контроверсійні рецепції в прижиттєвій і радянській критиці, зумовлені
її стильовою ексклюзивністю в тодішній галицькій літературі. В сучасних дослідженнях
її розглядають в контексті еволюції творчого мислення Н. Кобринської як форму переходу письменниці до модернізму, а також з погляду окремих аспектів поетики ‒ бароково-готичної образності, архетипних структур.

Subject. The article examines Natalia Kobrynska’s collection «Fairytales» (Chernivtsi 1904) in various aspects:
creative genesis, critical reception, auto-critique, poetics of images in the context of stylistic trends of Ukrainian literature. Topic. In the Collection «Fairytales» Kobrynska marked the transition to modernism and literary skills in synthesis of folk and literary material, offering an interesting contamination of realistic and fantastic textures, using elements
of symbolism, mysticism and bizarre imagination. The purpose of the work is to analyse Kobrynska as the phenomenon
of author identity and artistic creativity to explore the artistic world of fairytales in terms of genre, poetics and semantics of images. Methodology. The study used the cultural and historical, textual, hermeneutic, biographical, structural
and semantic methods and method of receptive aesthetics. Scientific novelty. First collection «Fairytales» is analyzed
comprehensively, in terms of creative genesis and history of the publication, critical reception, auto critique, poetics
and stylistic techniques. For scientific use still unknown epistolary materials are added. Scope. Survey’s materials will
be used as the basis for theoretical research on style, psychology of creativity, poetics of literary text, study of the literary process, writer’s contacts, problems of synthesis for folklore courses on the history of Ukrainian literature and theory of literature. Conclusions. The collection «Fairytales» marked the new stage in the evolution of the writer’s creativity, hitting reader with unexpected innovations using mythopoetic structures of fabulous creation, genre syncretism,
artistic transformation of folk and folk demonology.

Ключові слова: неофольклоризм містицизм символізм критична рецепція творча ґенеза демонологія топос двосвіття.
20. Чик Д. Ч. Типологія мотиву соціальної стигматизації в повісті «Наймичка» Т. Шевченка та романі «Ruth» Е. Ґаскелл
У статті вперше проведено типологічне зіставлення повісті Т. Шевченка «Наймичка» та роману Е. Ґаскелл, у яких реалізовано жанротвірний мотив соціальної стигматизації. У текстах Т. Шевченка та Е. Ґаскелл аналізується репутаційна стигма, яка
базується на уявленнях про негідну поведінку та негативні риси, які приписують жінкам, які народили позашлюбних дітей. Як і в повісті Т. Шевченка, у романі «Ruth»
Е. Ґаскелл актуалізовано мотив материнської самопожертви заради життя своєї позашлюбної дитини. В образах покриток із дітьми втілено один з найбільш поширених
архетипів – архетип Великої Матері з Немовлям. У творах українського письменника і
англійської письменниці в образах Лукії та Руфі також реалізовано архетипне відображення образу святої грішниці.

The subject of the article is the typological comparison of Taras Shevchenko’s «Naimychka» («Hireling») and Elizabeth Gaskell’s «Ruth». The research goal is the motive of social stigma in the works of Ukrainian and English writers.
In the paper the theoretical concept of social stigma by an American sociologist Erving Goffman who first explained the
concept of «stigma» as the process of forming social brands is used. The figures of Ruth and Lucia obtain common features of an archetypal image of a feminine sinner who repented sincerely. In the images of fallen women with illegitimate children one of the most common archetypes embodied – the archetype of the Great Mother and the Child. In the
texts a reputational stigma is analyzed, which is based on the concept of misconduct and negative traits that are attributed to women who gave birth to illegitimates. The stigma of fallen women is derived from the stigmas, which
«marked» prostitutes. In the story of Taras Shevchenko and in the novel of Elizabeth Gaskell a motive of maternal selfsacrifice for the life of her illegitimate is modified. Ruth and Lucia dedicate their lives to their children, reintegrated in
society. Taras Shevchenko and Elizabeth Gaskell try to construct individual situations of fallen women’s salvation
through parenting and devoted service to others, allowing them to avoid public stigmatization. The authors’ interpretation of both images is very similar to a sacred status of the holy martyrs.

Ключові слова: мотив соціальна стигматизація репутаційна стигма архетип покритка.
21. Фокина С. А. Слов’янський та європейський контекст в ліриці Андрія Ширяєва
Постановка проблемы мотивирована тремя факторами. 1) интересом современного литературоведения к изучению поэзии ХХІ века. 2) вниманием филологической мысли к осмыслению доминант славянской культуры и их влияния как на классику, так и на
становление литературной ситуации на данном этапе. 3) важностью рецепции диалога между различными славянскими и европейскими традициями.
Целью исследования стало изучение поэтической идентичности современного поэта Андрея Ширяева в широком культурном контексте, базирующемся на славянских и
европейских традициях в их взаимодействии. Представлен поливалентный анализ
стихотворения «Ты начинаешься из темноты…». Выявлены различные интертексты,
мифологемы, культурные и авторские коды. Прослежены процессы семиотизации
страстей авторским сознанием поэта.

In article research search is directed on the detection of dominants of Slavic and European cultures in their interference and influence on poetic identity of the modern poet Andrey Shiryaev.
Relevance of the chosen problem is caused by interest of today’s literary science in the comprehension of originality
of 21st century lyric poetry. The point of view to new personnel of the Russian and world poetry promotes versatile application of scientific searches of modern analytics.
Specifying the research question. Andrey Shiryaev’s heritage belongs to the significant and original literary phenomena. Works of the poet are studied still not enough, but undoubtedly open the wide potential for application of different analysis methods and interpretation techniques.
One of approaches adequate to material is the analysis of indicators of an originality of lyric poetry by A. Shiryaev
in respect of identification of cultural and intertextual layers in interaction with author’s codes of the poet.
The purpose of this article is restoration of a wide cultural context, both Slavic and European, for understanding of
polyphony of Shiryaev’s authorial consciousness on the example of one of priority for an analysis works of poet.
In the article is submitted the polyvalent analysis of the poem by A. Shiryaev «You Begin from Darkness…». In the
course of research have been revealed intertextuality, mythemes, cultural and author’s codes in semantic structure of
the poem. Scientific search has allowed to track processes of a semiotization of passions author’s consciousness of the
poet taking into account interaction of wide European and Slavic contexts.

Ключові слова: контекст интертекст семиотизация страстей культурные коды авторское сознание А. Ширяев.