Наукові праці - Філологія. Літературознавство - Том №170
ІДЕНТИЧНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ДІАЛОГУ СЛОВ’ЯНСЬКИХ ЛІТЕРАТУР | ||
| 1. | Бикова Т. В. Маловідомі письменники кінця ХІХ століття: особливості репрезентації та специфіка творчого погляду | |
| У статті охарактеризовано особливості прозової спадщини маловідомих українських письменників кінця ХІХ століття М. Кононенка та В. Леонтовича шляхом порівняльного аналізу репрезентовано їх індивідуальні пошуки в царині української белетристики щодо розкриття психології людини. Зроблено висновок про особливості індивідуального стилю письменників, які, належачи фактично до одного літературного напряму, різняться індивідуально-стильовою манерою написання: В. Леонтович, будучи неореалістом, тяжіє у творчості до імпресіо-ністичної поетики, а для творчої реалістичної манери письма М. Кононенка характерна наявність імпресіоністичних стильових рис, що накладаються на натуралістичну основу. В статье охарактеризованы особенности прозаического наследия малоизвестных украинских писателей конца XIX века М. Кононенко и В. Леонтовича путем сравнительного анализа представлены их индивидуальные поиски в области украинской беллетристики по раскрытию психологии человека. Сделан вывод об особенностях индивидуального стиля писателей, принадлежащих фактически к одному литературному направлению, различающихся индивидуально-стилевой манерой написания: В. Леонтович, будучи неореалистом, тяготеет в твор-честве к импрессионистической поэтике, а для творческой реалистической манеры письма М. Кононенко характерно наличие импрессионистических стилевых особенностей, наложенных на натуралистическую основу. In the article the peculiarities of the prose heritage of unknown Ukrainian writers of the late ХІХ century V. Leontovich and M. Kononenko are characterized. With the help of comparative analysis their individual pursuits in the field of Ukrainian fiction to reveal human psychology are represented. The conclusion about the peculiarities of the individual style of the writers who actually belong to the same literary trend vary stylistically: V. Leontovich, being a neorealist, tends to work in impressionistic manner for the realistic style of M. Kononenko’s creative writing impressionist stylistic features based on naturalism are characteristic. | ||
| Ключові слова: забуті ідентичності, проза, індивідуальний стиль, поетика прози, репрезентація. | ||
| 2. | Васьків М. С. Я побувала вдома! Серед свого рідного народу»: Туркменистан у спогадах Докії Гуменної | |
| У статті аналізуються наративні особливості спогадів Докії Гуменної про її перебування в Туркменистані («Дар Евдотеї», 1990), про екзотичну неповторність цього краю, його історії, побуту, культури. Письменниця знаходить безліч паралелей між туркменською й українською культурами, що давало їй можливість почувати себе в Туркменистані як на прадавній батьківщині, краще, ніж удома. В статье анализируются нарративные особенности воспоминаний Доки Гуменной о ее пребывании в Туркменистане (Дар Эвдотеи», 1990), об экзотической неповто-римости этого края, его истории, быта, культуры. Писательница находит множество параллелей между туркменской и украинской культурами, что давало ей возможность чувствовать себя в Туркменистане как на древней родине, лучше, чем дома. The article deals with the narrative features of Dokia Gumenna’s memories of her staying in the Turkmenistan («Dar Evdoteyi», 1990), about the exotic uniqueness of this land, its history, everyday life and culture. The writer finds many parallels between the Turkmen and Ukrainian culture, which allowed her to feel in Turkmenistan as in the ancient homeland, better than at home. | ||
| Ключові слова: Схід, Туркменистан, літературні й культурні зв’язки, екзотика, автентичність. | ||
| 3. | Ємчук Т. Б. Р. ІВАНИЧУК, Ґ. ҐРІН, ДЖ. М. КУТЗЕЕ: ТРИ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ ІДЕНТИЧНОСТІ | |
| У статті розглянуто художнє трактування проблеми ідентичності у творчості українського письменника Р. Іваничука, англійського Ґ. Ґріна та півден-ноафриканського Дж. М. Кутзее. Особливу увагу зосереджено на дослідженні явища національної ідентичності та її ознак. Простежено специфіку відтворення топосу колонії. Проаналізовано художнє функціонування теми національно-визвольної боротьби в антиколоніальному дискурсі. Виявлено взаємозв’язок між концептами «національна ідентичність» та «особистісна ідентичність». В статье рассматривается художественное толкование проблемы идентич-ности в творчестве украинского писателя Р. Иваничука, английского Г. Грина и южно-африканского Дж. М. Кутзээ. Особое внимание уделено исследованию феномена национальной идентичности и ее характеристик. Прослежено специфику отображения топоса колонии. Проанализировано художественное функционирование темы национально-освободительной борьбы в антиколониальном дискурсе. Обнаружено связь между индивидуальной и национальной идентичностью. The article deals with the fictional interpretation of identity in the novels by a Ukrainian writer R. Ivanychuk, an English writer G. Green and a South-African J. M. Coetzee. Special attention is focused on the study of national identity as a phenomenon and its features. The peculiarities of the representation of the topos of colony have been traced. Fictional functioning of the theme of national struggle for independence in the anticolonial discourse has been analyzed. The interconnection between the concepts of «personal identity» and «national identity» has been revealed. | ||
| Ключові слова: індивідуальна ідентичність, національна ідентичність, анти-колоніальний дискурс, постколоніальний дискурс, глобальна культура. | ||
| 4. | Коваленко Т. О. НАША ВІДПОВІДЬ ЧЕМБЕРЛЕНУ: «ГОГОЛІАНА» О. ПОЛТОРАЦЬКОГО ТА ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНІ РОМАНИ Ю. ТИНЯНОВА | |
| Статтю присвячено дослідженню ідентичності українського формалізму через аналіз діалогу історико-біографічних романів О. Полторацького і Ю. Тинянова. Зроблено висновок про незалежність постання парадигм історико-біографічних романів у межах сполучених систем українського та російського формалізму. Проілюстровано процес пошуку українським формалізмом власної ідентичності через взаємодію з іншими наративами, а також продемонстрована перманентність у часі ідентичності українського формалізму. Статья посвящена исследованию идентичности украинского формализма через анализ диалога историко-биографических романов А. Полторацкого и Ю. Тынянова. Сделан вывод о независимости возникновения парадигм историко- биографических романов в составе сопряженных систем украинского и русского формализма. Проиллюстрирован процесс поиска украинским формализмом собствен- ной идентичности через взаимодействие с другими нарративами, а также продемонстрирована перманентность во времени идентичности украинского формализма. The article is devoted to the research of Ukrainian Formalism identity through the analysis of the dialogue between historico-biographical novels of О. Poltoratsky and Yu. Tynyanov. The conclusion about the self-dependence of origin paradigms of historico- biographical novels within the boundaries of the united systems of Ukrainian and Russian Formalism is done. The process of searching by the Ukrainian Formalism of its own identity through the co-operation with other narratives is illustrated, and also the permanence in time of Ukrainian Formalism identity is shown. | ||
| Ключові слова: Ключові слова: формалізм, історико-біографічний роман, наративна ідентич- ність, система, комунікація. | ||
| 5. | Король Є. О. МИТЕЦЬ І ЙОГО ГЕРОЙ У РОМАНІ Б. ФРАНКА «СЕРВАНТЕС»: РІВНІ ІДЕНТИЧНОСТІ | |
| У статті на матеріалі роману Б. Франка «Сервантес» розглянуто взаємо-зв’язок образу Сервантеса і його майбутнього героя, Дон Кіхота. Показано, що донкіхотство як світоглядна позиція і поведінка Сервантеса проступає тут задовго до створення ним власне роману про Дон Кіхота. Донкіхотство характеризує ідентичність іспанського письменника на рівні алюзій і на рівні сюжету. У процесі набуття життєвого досвіду митець все більш свідомо ставиться до цієї частини своєї душі, так що зрештою здатність до самоіронії і широке бачення дійсності сприятимуть тому, що донкіхотська складова особис-тості Сервантеса поступово витискатиметься його свідомістю із цілісності власної ідентичності до реальності літературного образу. В статье на материале романа Б. Франка «Сервантес» рассмотрена взаимосвязь образа Сервантеса и его будущего героя, Дон Кихота. Показано, что донкихотство как мировоззренческая позиция и поведение Сервантеса проступает здесь задолго до создания им собственно романа о Дон Кихоте. Донкихотство характеризует идентичность испанского писателя на уровне аллюзий и на уровне сюжета. В процессе накопления жизненного опыта художник всѐ более осознанно относится к этой части своей души, так что в итоге способность к самоиронии и широкое видение действительности поспособствуют тому, что донкихотская составляющая личности Сервантеса будет постепенно вытесняться его сознанием из целостности собственной идентичности в реальность литературного образа. In the article dealing with the novel by B. Frank «Cervantes», the connection between the image of Cervantes and his future hero, Don Quixote, is concerned. It is shown, that quixotism as a worldview position and type of behavior appears here long before Cervantes writes his novel. Quixotism characterizes the identity of the Spanish writer through allusions and on plot levels. As long as the life experience is accumulated, the artist`s attitude towards this part of his soul becomes more and more consciously, so that in the result the ability to self-deprecating humor and the wide vision of reality make the quixotistic component of Cervantes`s personality be extruded from the whole of his own identity into reality of the literary image | ||
| Ключові слова: Б. Франк, Сервантес, Дон Кіхот, ідентичність, образ, митець, герой. | ||
| 6. | Кремінь Т. Д. ВІРШОВАНИЙ ЕПОС ПИЛИПА ОРЛИКА: ЖИТТЯ ЯК ПАРАГОН | |
| У цій статті автор простежує процес жанрово-стильового розширення та вдосконалення художніх меж епіталаміона у творчості П. Орлика: власне від типового для класичної літератури жанру шлюбного панегірика до героїчної поезії, що супроводжується трансформаціями не тільки на композиційному, версифікаційному, образному рівнях, відповідаючи основним ознакам розвитку української барокової поезії другої половини XVII ст. Тут помітна і суттєва асиміляція української барокової творчості автора, яка, віддзеркалюючи тенденції масової свідомості свого покоління, фактично видозмінюється від імперативу патріотично-оборонної дієвості до загарбницької змагальної боротьби, таким чином нівелюється християнська мотивація примирення збройного конфлікту і пропагується жорстока сила, яка нищить перешкоди, а також пропонується холоднокровний ліричний герой, який вершить суд на чужих землях. В этой статье автор прослеживает процесс жанрово-стилевого расширения и совершенствования границ эпиталамиона в творчестве П. Орлика. Процесс перехода от типичного для классической литературы жанра брачного панегирика к героической поэзии, сопровождающийся существенными трансфор-мациями не только на композиционном, версификационном, образном уровнях, соответствует основным признакам развития украинской барокковой поэзии второй половины XVII в. Здесь заметна и существенная ассимиляция украинского бароккового творчества автора, которое, отражая тенденции массового сознания своего литературного поколения, фактически видоизменилось от художественного императива патриотической оборонной действенности к захватнической сорев-новательной борьбе, таким образом нивелировалась христианская мотивация примирения вооруженного конфликта и пропагандируется жестокая сила, которая уничтожает всевозможные препятствия, а также представлен хладнокровный лирический герой, который вершит суд на чужих землях. In this article the author traces the process of genre and stylistic expansion and improvement of epithalamion boundaries in P. Orlyk verse: a transition from typical classical genre of marriage panegyric to heroic poetry, accompanied by transformations not only on composition, versification and figurative levels represent the basic features of Ukrainian baroque poetry of the second half of XVII century. It also marks a significant assimilation of Ukrainian baroque art by the author, who reflecting the trend of his generation’s mass consciousness, actually modifies the imperative of patriotic defense efficiency to aggressive competitive struggle, thus dissipating the Christian motivation of reconciliation in the armed conflict by the promotion of brutal force that destroys the obstacle and introduction of a calm lyrical hero who judges the foreign lands. | ||
| Ключові слова: віршований епос, панегірик, парагон, героїчна поезія. | ||
| 7. | Крючкова Я. Р. ДО ПИТАННЯ ПРО ФОРМУ І ЇЇ СПІВВІДНОШЕННЯ ЗІ ЗМІСТОМ У СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАННЯ В. ПЕЛЕВІНА «СВІТЛО ГОРИЗОНТУ» | |
| Статтю присвячено аналізу художньої форми в оповідання В. Пелевіна «Світло горизонту». Художня форма твору будується на підставі композиції «вкладення» образів один в одного. В результаті дослідження особливостей хронотопу відмічено, що художній час має різноплановий рівень зображення: з одного боку, він «розшаровується» на минуле і сьогодення, з іншої – об’єднується з безчасовістю в єдину композицію викривленого часу-простору. У статті підкреслюється, що парадоксальна логіка змістовної стороні твору знаходить вираження в алогічному жанрі коана, що характеризується одночасно суперечністю й динамічною єдністю, взаємозв’язком і взаємозапереченням. Статья посвящена анализу художественной формы в рассказе В. Пелевина «Свет горизонта». Художественная форма произведения строится на основании композиции «вложения» образов друг в друга. В результате исследования особенностей хронотопа, отмечено, что художественное время имеет разнопла-новый уровень изображения: с одной стороны, оно «расслаивается» на прошлое и настоящее, с другой – объединяется с безвременьем в единую композицию искривлѐнной время-пространственности. В статье подчѐркивается, что парадоксальная логика содержательной стороны произведения находит выражение в алогичном жанре коана, характеризующийся одновременно противоречивостью и динамическим единством, взаимосвязью и взаимоотрицанием. The article is devoted to the analysis of the artistic form in V. Pelevin’s tale «The Light of the Horizon». The artistic form of the given work of art is built on the basis of composition of «inserting» images into each other. As the result of researching the features of chronotopos, it is stated, that the artistic time is organized in different ways: on the one hand, it is «exfoliated» into past and present, on the other hand, it is united with the span of time stagnation in a single composition of distorted time-spatialness. It is underlined in the article, that paradoxical logic of the content of this piece of art is expressed in the alogical genre of koan. This genre is characterized at the same time by contradiction and dynamic unity, interconnection and mutual denial. | ||
| Ключові слова: хронотоп, внутрішня форма, хіазм, самодзеркальна структура, інтроспекція, коан. | ||
| 8. | Мацевко-Бекерська Л. В. СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА ЯК ЧИННИК ГАРМОНІЙНОЇ ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ | |
| Проблема гармонізації освітнього середовища в умовах глобалізованого сус-пільства набуває нової якості і потребує поглибленого дослідження. У цьому контексті особливе місце належить світовій літературі як предмету вивчення та способу розвивати навик психологічно комфортного спілкування. Соціальні ролі викладача та студента, своєрідність мотивації навчально-пізнавальної пізнавальної діяльності – ці та ряд інших проблем форматують сучасні підходи до інтерпретації літератури та її викладання. Проблема гармонизации образовательного пространства в условиях глобали-зированного общества приобретает новое качество и требует углубленного исследования. В этом контексте особое место принадлежит мировой литературе как предмету изучения и способу развивать навык психологически комфортного общения. Социальные роли преподавателя и студента, своеобразие мотиваций учебно-познавательной деятельности – эти и ряд других проблем форматируют современные подходы к интерпретации литературы и ее преподавания. The problem of the harmonization of the educational environment in the conditions of the globalized society has obtained a new meaning and requires deep research. In this context the special place belongs to the world literature as the subject which studies and develops the skills of the comfortable communication. Social roles of the teacher and the student, the peculiarity of the learning-cognitive activity – these and a range of other problems form modern approaches to the interpretation of literature and its teaching. | ||
| Ключові слова: освітнє середовище, парадигма освіти, комунікативний дискурс, пізнавальна опозиція, глобальна спільнота. | ||
| 9. | Мельнікава А. М. ВОБРАЗ «ІНШАГА» Ў ТВОРАХ КУЗЬМЫ ЧОРНАГА | |
| У статті осмислюється рецепція Кузьмою Чорним проблем білоруської ідентич-ності, образу Іншого. У артыкуле асэнсоўваецца рэцэпцыя Кузьмой Чорным праблем беларускай ідэнтычнасці, вобраз «Іншага». The article analysis perception of problems of the Belarussian identity and the type of «Another» by Kuzma Chorny. | ||
| Ключові слова: національна ідентичність, твір, автор, текст, образ Іншого. | ||
| 10. | Останіна Г. Г. ОБРАЗ СХІДНОГО ЧОЛОВІКА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ ОСИПА НАЗАРУКА «РОКСОЛЯНА: ЖІНКА ХАЛІФА Й ПАДИШАХА СУЛЕЙМАНА ВЕЛИКОГО ЗАВОЙОВНИКА І ЗАКОНОДАВЦЯ») | |
| У матеріалі статті розглядається образ східного чоловіка в українській літературі (на матеріалі повісті Осипа Назарука «Роксоляна: жінка халіфа й падишаха Сулеймана великого завойовника і законодавця». З’ясовується сутність опозиції «чоловік – жінка», «чоловік – нація», «чоловік – сім’я» на рівні поетики на проблематики. Авторка дійшла важливого висновку: у повісті митець порушує традиційні, але вічні і складні проблеми внутрішніх станів та становлення особистості, кохання, вірності, стосунків між чоловіком і жінкою, війни тощо. Багатство авторського світобачення, гострота й актуальність проблематики передається передовсім за допомогою таких прийомів: влучна констатація, гострий та глибокий роздум, складні психоаналізи, ірраціональні марення, домислювання, передбачення тощо. У матеріалі статті розглядається образ східного чоловіка в українській літературі (на матеріалі повісті Осипа Назарука «Роксоляна: жінка халіфа й падишаха Сулеймана великого завойовника і законодавця». З’ясовується сутність опозиції «чоловік – жінка», «чоловік – нація», «чоловік – сім’я» на рівні поетики на проблематики. Авторка дійшла важливого висновку: у повісті митець порушує традиційні, але вічні і складні проблеми внутрішніх станів та становлення особистості, кохання, вірності, стосунків між чоловіком і жінкою, війни тощо. Багатство авторського світобачення, гострота й актуальність проблематики передається передовсім за допомогою таких прийомів: влучна констатація, гострий та глибокий роздум, складні психоаналізи, ірраціональні марення, домислювання, передбачення тощо. The article deals with the image of men in the eastern Ukrainian literature (based on the novel O. Nazaruk «Roksolyana....»). It defines the meaning of the opposition «man – woman», «man – a nation», «man – the family». The researcher comes to the following important conclusion: mainly the author raises the traditional but timeless and complex problems of the inner world of man, love, loyalty, relationships between men and women, war. These problems are represented by the writer with the help of such techniques as observations, sharp thinking, complex psychological analysis, speculation, prediction. Key words: image of the eastern male, exotic, reception, problem | ||
| Ключові слова: образ східного чоловіка, екзотика, прийом, проблема. | ||