Наукові праці - Філологія. Мовознавство - Том №138

Бичкова Т.С. Мовознавчі студії західноукраїнських рукописних апокрифічних збірників XVII-XVIII ст
1. Засновник видання – Національний університет «Києво-Могилянська академія”. Видання засноване у 2001 р. Свідоцтво КВ № 5817 від 30.01.2002 р. Науково-методичний журнал. – Т. 138. Вип. 125. Філологія. Мовознавство. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – 112 с.
Статтю присвячено аналізу мовознавчих досліджень західноукраїнських рукописних апокрифічних збірників XVII-XVIII ст. Проаналізовано праці тих вчених кінця ХІХ-ХХ ст., які досліджували мовні особливості рукописних збірників. З’ясовано, що науковці розглядали, як правило, окремі пам’ятки, а це не дозволило зробити остаточного висновку про роль апокрифічних збірників в історії становлення української літературної мови.
Ключові слова: рукописні апокрифічні збірники, фонетичні особливості пам’яток, морфологічні особливості пам’яток, діалектні риси рукописів.
«ФІЛОЛОГІЯ. МОВОЗНАВСТВО»
2. Герасименко И.А. СМЫСЛОВОЕ СОДЕРЖАНИЕ КОЛОРАТИВА КОРИЧНЕВЫЙ В РУССКОЙ ЛИНГВОКУЛЬТУРЕ
Стаття містить аналіз лінгвокультурологічної семантики колоратива коричневий. Метою є опис значень лексеми коричневий. Матеріалом дослідження слугувала мова художньої літератури. Факти підкріплені даними з мови фольклору.
Ключові слова: колоратив, значення, лінгвокультурологічний, мова художньої літератури, мова фольклору.
3. Дашинська Л.Л. МОРФОЛОГІЧНА ПАРАДИГМАТИКА УКРАЇНСЬКИХ ОДНОСЛІВНИХ ОЙКОНІМІВ ТРЕТЬОЇ ВІДМІНИ
У статті досліджено елементарні парадигматичні класи українських ойконімів третьої відміни в сучасній літературній мові з урахуванням формальних граматичних ознак, впливу лексико-семантичних, акцентуаційних, синтагма-тичних чинників тощо. Виокремлено п’ять елементарних парадигматичних класів у межах третьої відміни українських назв населених пунктів.
Ключові слова: морфологія, морфологічна парадигма.
4. Дегтярьова Н.І. СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ CULTURE У БРИТАНСЬКОМУ МАС-МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ
У дослідженні робиться спроба аналізу реалізації семантико-прагматичних та синтаксичних особливостей англійського концепту culture у текстах британских ЗМІ. Особлива увага звертається на синтагматичне вживання лексеми culture з предикатами з різною семантичною сутністю. Пропонуються висновки щодо місця концепту culture в британській мовній картині світу.
Ключові слова: концепт, мас-медійний дискурс, предикат.
5. Дубова О.А. ЕВОЛЮЦІЙНО-КОГНІТИВНА МОДЕЛЬ СТАНОВЛЕННЯ СЕМАНТИКИ ГРАМАТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ
У статті розглядається становлення семантичної структури категорій числа, ступенів порівняння, часу, особи у когнітивному аспекті. Автор аналізує послідовне витворення грамем цих категорій як процес, когнітивною основою якого є симетрична збалансованість протилежностей. Ця модель може варіюватися за наявністю / відсутністю центрального орієнтира і за контрар-ністю / контрадикторністю протиставлень. Протиставлення в семантичній структурі іменних категорій здійснюються за поняттями кількісності, а в семантичній структурі дієслівних категорій – за поняттями, що відбивають орієнтацію дії та її суб’єкта відносно мовленнєвого акту.
Ключові слова: грамема, когнітивна граматика, морфологічна категорія, категорія числа, категорія ступенів порівняння, категорія часу, категорія особи.
6. Івасюта М.І. РЕЛІГІЙНІ СЛОВА-СИМВОЛИ У ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
У статті проаналізовано загальнонаціональні та індивідуально-авторські особливості функціонування українських релігійних мовних символів у творах письменників Буковини кінця ХІХ – початку ХХ століття, виокремлено групи українських релігійних символів, визначено авторське тлумачення релігійних слів-символів.
Ключові слова: релігійне слово-символ, культура, загальнонаціональні особливості, індивідуально-авторське символічне значення.
7. Королева Т.М., Могилевский В.И., Сивоконь А.В. ФОНЕТИКА ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ РЕЧИ
У цьому дослідженні представлені результати спостережень за сучасними тенденціями розвитку варіативності сегментного складу російськомовної емоційної мови студентів-філологів. Зроблена спроба представити інноваційний підхід до визначення поняття орфоепічної вимови, також визначені сучасні напрями зміни звукового складу емоційно-маркованої мови.
Ключові слова: емоційна мова, фонетика і фонологія, сегментний рівень, функціонально-семантичне поле емоційності.
8. Костусяк Н.М. ФОРМАЛЬНО-СИНТАКСИЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНІ ОЗНАКИ ДАВАЛЬНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ
У статті здійснено комплексне вивчення грамеми давального відмінка, датив розглянуто на тлі синтаксичного рівня мови, обґрунтовано його первинні та вторинні формально-синтаксичні й комунікативні ознаки, вказано на внутрішню та зовнішню транспозиції давального відмінка
Ключові слова: давальний відмінок, датив, транспозиція, керований член речення, детермінант, присудок, тема, рема.
9. Кравцова Ю.В. НАПРАВЛЕНИЯ И ПРОБЛЕМАТИКА ЛИНГВОМЕТАФОРОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ КОНЦА XX – НАЧАЛА XXI ВВ.
У статті подано аналітичний огляд сучасних лінгвістичних напрямів вивчення метафори. На ґрунті аналізу існуючих досліджень, виконаних у межах кожного з них, описано найбільш актуальні проблеми лінгвометафорології, визначено найважливіші задачі та намічено перспективи її подальшого розвитку
Ключові слова: метафора, метафорологія, лінгвометафорологія.
10. Кудрявцева Н.С. ЕВОЛЮЦІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗАСНОВКІВ ГІПОТЕЗИ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ВІДНОСНОСТІ

У статті здійснено історичну реконструкцію філософських засновків поняття лінгвістичної відносності з метою виявлення змісту, вкладеного дослідниками в зазначене поняття на різних етапах його розвитку. Здобувши у XX ст. перше емпіричне підтвердження і отримавши назву гіпотези Сепіра – Уорфа, поняття лінгвістичної відносності і сьогодні має декілька варіантів інтерпретації. Дослідження філософських передумов формування гіпотези лінгвістичної відносності має на меті прояснити її зміст та визначити межі її функціонування.
Ключові слова: лінгвістична відносність, гіпотеза Сепіра – Уорфа, «ліберальна» версія, «радикальна» версія гіпотези лінгвістичної відносності, концепція мовного релятивізму.
11. Пономаренко С.С. АКЦЕНТОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКОГО НАГОЛОСУ У ЗВ’ЯЗКУ З АКЦЕНТОЛОГІЧНИМ
Стаття присвячена висвітленню взаємозв’язку між акцентологічною та акцентографічною системами церковнослов’янської мови ХVІ ст., впливу системи акцентографічних знаків на акцентну систему мови цієї доби, а також певним аспектам формування російського та українського наголосів на матеріалі першої друкованої книги східних слов’ян Апостола, виданого І. Федоровим у Москві (1564 р.) та у Львові (1574 р.), а саме, виявленню відмінностей у наголошуванні однакових слів та словоформ.
Ключові слова: акцентологія, акцентографія, наголос, оксія, варія, камора.
12. Проскуркіна С.М. СЕМАНТИЧНИЙ ПРОСТІР СУЧАСНОГО ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ТЕКСТУ
Предметом дослідження у роботі є семантика публіцистичного тексту, а саме: денотативний та концептуальний простір. Оскільки основною функцією цього виду тексту є функція формування поглядів, у статті приділяється увага засобам впливу на свідомість і підсвідомість реципієнта, а також розглядаються еволюційні зміни у побудові цієї складної комунікативної одиниці
Ключові слова: інформація, ситуація, пропозиція, концепт, концептосфера.
13. Романова Н.В. ДО ЕТИМОЛОГІЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НІМЕЦЬКОМОВНОГО ENERGIE
У статті розглядається етимологічний статус німецькомовного слова «Energie» з точки зору теорії двокомпонентної будови індоєвропейського кореня. Робиться спроба вирішити проблему первісної номінації енергії шляхом глибокої реконструкції.
Ключові слова: енергія, етимологія, морфема, індоєвропейський, первісна номінація.
14. Савельєва Л.С. ЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ КОГНІТИВНОЇ ОЗНАКИ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ І СТРУКТУРИ СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ
У статті продемонстровано новий підхід до встановлення меж і структури семантичного поля, який передбачає з’ясування ролі когнітивної ознаки, що може набувати статусу інтегральної, диференційної чи мотиваційної. Такий підхід дозволив виділити в семантичному полі ядро, зону інтегральної ознаки, зону диференційної ознаки та зону мотиваційної ознаки. Встановлено співвідношення понять «когнітивна ознака», «інтегральна ознака», «диференційна ознака», «мотиваційна ознака» та їх ролі у визначенні зон семантичного поля. Дослідження виконано на матеріалі назв осіб за місцем проживання.
Ключові слова: семантичне поле, ділянки семантичного поля, когнітивна ознака, диференційна ознака, інтегральна ознака, мотиваційна ознака.
15. Савчук Н.М. МОТИВАЦІЙНО ЗВ’ЯЗАНІ СЛОВА ЯК ОСНОВА СТИЛІСТИЧНИХ ФІГУР (на матеріалі української художньої літератури кінця хх – початку ххі ст.)
У статті розглянуто стилістичні фігури, побудовані на основі мотиваційно зв’язаних слів. З’ясовано, що найчастіше мотиваційно зв’язані слова складають основу таких стилистичних фігур, як градація, плеоназм, тавтологія, оксюморон, антитеза, анафора, епіфора, алітерація, хіазм, персоніфікація.
Ключові слова: мотивація, мотиваційно зв’язані слова, стилістичні фігури
16. Силка А.А. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ТВОРЕННІ ІМЕННИКІВ – НАЗВ ОСІБ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ
У статті на матеріалі друкованих ЗМІ описуються основні шляхи поповнення лексичного складу української та російської мов найновішими іменниками − назвами осіб. Основна увага зосереджена на особливостях інновацій, утворених суфіксальним способом. Аналізується продуктивність окремих дериваційних моделей, інвентар засобів словотворення, що забезпечують національну специфіку кожної з мов у відтворенні аналогічних фрагментів позамовної дійсності.
Ключові слова: назви осіб, інновації, словотвірний тип, агентивний суфікс
17. Соколова С.В. ЧАСТИНОМОВНА КВАЛІФІКАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВІДПРИСЛІВНИКОВИХ ОМОНІМІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
У статті розглянуто особливості кваліфікації функціональних відприслівни-кових омонімів в українській мові по відношенню до певних лексико-граматичних класів слів. Виділено семантичний, синтагматичний, парадигматичний та дериваційний критерії розмежування функціональних омонімів.
Ключові слова: прислівник, транспозиція, функціональний омонім, семантичний критерій, синтагматичний критерій, парадигматичний критерій, дериваційний критерій.
18. Сопачова В.В. ПРЕДИКАТИВНІСТЬ У КОЛІ СУМІЖНИХ ПОНЯТЬ
У статті розглядаються співвідношення між такими поняттями синтаксису, як предикативність, предикат, предикатив, предикатор, предикація, преди-катність. Для того, щоб усунути неоднозначність у використанні цих понять, автор статті аналізує мотиваційні зв’язки між зазначеними поняттями узагальнює наявні визначення цих понять і виділяє ті спільні значення, які зумовлюють семантичні зв’язки між поняттями. Як результат, сформульовані такі визначення зазначених понять, які враховують семантичні й мотиваційні зв’язки між цими поняттями.
Ключові слова: предикативність, предикат, предикатив, предикатор, предикація, предикатність.
19. Стародуб К.А. ПОНЯТТЯ АНАЛІТИЧНОГО СЛОВОТВОРЧОГО ФОРМАНТА В ЛІНГВІСТИЦІ
У статті здійснюється спроба визначити зміст поняття аналітичний словотворчий формант. Виявлення істотних ознак аналітичного словотворчого форманта розглядається як необхідна передумова типологічного дослідження основних аналітичних дериваційних одиниць – аналітичних словотвірних типів. Увагу приділено уточненню істотних ознак словотворчого форманта, з’ясуванню істотних ознак аналітичного словотворчого форманта, формулю-ванню поняття аналітичний словотворчий формант.
Ключові слова: словотворчий формант, аналітичний словотвірний тип, аналітичний словотворчий формант.
20. Тулузакова О.Г. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЖАРГОННОЇ ЛЕКСИКИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО МОВНО- ЛІТЕРАТУРНОГО ВАРІАНТА
У статті проаналізовано процеси актуалізації жаргонної лексики, що постала на теренах західноукраїнської мовно-літературної практики. Зроблено спробу охарактеризувати походження аналізованих жаргонізмів, а також простежити їх фіксацію лексикографічними виданнями різних часів. Матеріалом для дослідження були прозові твори Юрія Андруховича, Юрія Винничука та Юрія Іздрика.
Ключові слова: актуалізація, жаргонізм, галичанізм, мовна політика, ремаркування.
21. Фомічова В.О. ІМЕННИКОВІ ДЕРИВАЦІЙНІ МОДЕЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
У статті здійснюється спроба визначення лінгвістичних основ моделювання похідних іменників англійської мови. Досліджувані одиниці були розподілені на групи словотвірних типів, у межах яких було виокремлено іменникові дериваційні моделі. У рамках кожної дериваційної моделі були виділені морфонологічні явища. На основі отриманих результатів здійснюється спроба розв’язання проблеми синонімії дериваційних моделей на прикладі віддієслівних дериваційних моделей із дериваційним значенням «абстрактна дія».
Ключові слова: дериваційна модель, морфонологічні зміни, синонімічні моделі, дериваційний потенціал, валентність форманта.